Глава 16

— Кажеш, гранд ректор позбавив тебе виплат на два місяці? — нервово ковтаючи чорний відвар, Ширрі проймала Дарину докірливим поглядом чорних, мов юнідарська ніч, очей. — Це ще доволі м’яке покарання, пощастило…

— Очевидно, мене також покарають, — Меллі скрушно зітхнула. Цієї миті дівчата після вечері сиділи в своїй кімнаті за столом, обговорюючи події сьогодення.

— Про тебе нікому нічого не сказала, Меллі. Гранд ректор вирішив, що я той артефакт виготовила для себе, — опустивши голову, Дарина задумливо споглядала свою чашку з гарячим напоєм.

— Світло Ясне, дякую тобі, Дарі! Ти справжня подруга! Я допоможу тобі з монетами, якщо знадобиться, — ельфійка відчувала провину, адже через той клятий артефакт постраждала Дарина.

— А я сьогодні ненароком підсмажила Елані коси на практичному занятті з бойової магії, — Ширрі зловтішно всміхнулася. — Так вийшло… — знизила плечима. — Мій згусток раптом влучив в неї, буває…

— Авжеж, випадково! — Меллі пирснула зі сміху. — Знаю я твоє «випадково»…

— Оґвар мене сьогодні порадував, подарував знову квіточку, — Ширрі кивнула в бік своєї тумби, на якій поряд із мертвим м’ясоїдом в іншому горщику красувався живий. — Я вже його погодувала…

— А Віль перед вечерею приніс сюди вазони, десь вже встиг знайти мій улюблений в’юнчик та срібні дзвіночки, — Меллі задоволено зиркнула на підвіконня.

— Віль для тебе старався, Меллі, — бойова магиня налягала на тістечка з рожевим кремом, обожнювала ці смаколики. — Справжній кавалер! А ти бігаєш за тим Ельворном, порожнеча його поглинай! Молю Світло, щоб ти, нарешті, прозріла!

— Досить вже балачок про кавалерів, — зітхнувши, ельфійка підвелася зі стільця. — Треба лягати спати, адже завтра екскурсія до драконячої печери.

+++

— Ваша Величносте, щось трапилося? — увійшовши до розкішних королівських покоїв, Корвін напружено споглядав задумливого батька, який нерухомо сидів у величезному, обшитому червоним оксамитом кріслі. — Чому ви викликали мене у таку пізню годину?

— Проходь та сідай, — важко зітхнувши, король огладив пальцями свою густу, світлу й шовковисту бороду. Хоч Радгор вже й в літах, але почувався бадьоро. Також і врода не згасла. Чимало жінок в палаці бажали стати його фавориткою, ясно-сірі очі правителя наче в душу зазирали, зачаровували. Статний, високий на зріст й широкоплечий Радгор завше приваблював представниць протилежної статі, але зараз королева Ельвірга й близько нікого не підпустить до чоловіка. Нещадна магетонка ладна знищити будь-яку суперницю навіть через незначну підозру.

— Що вас гнітить, батьку? — опустившись в крісло навпроти короля, Корвін у світлі магічних світильників споглядав широке й застелене шовково-білим покривалом ложе, над яким височів червоний балдахін із золотистою бахромою китиць. Очевидно, правитель ще не збирався лягати.

Раптом відчинилися двері й до покоїв граційно впливла Ельвірга. Блакитна сукня з ніжного шовку виблискувала сріблястими візерунками, складну й високу зачіску оздоблювала сяюча корона з численними самоцвітами. Вродлива, наче богиня та королева, з обличчя хоч воду пий, але погляд блакитних очей холодний, цупкий. Ця стихійниця води та повітря була доволі сильною, також володіла й бойовою магією. Комбінована магія властива саме магетонцям і цим вони неабияк пишалися. Звісно, Ельвірга вміла створювати портали, як і усі члени королівської родини.

— В нас виникли певні складнощі з тролями, Корвіне, — мачуха опустилася біля нього у крісло. — Один з наших юнідарських послів викрав та зіпсував їхній важливий, доволі потужний артефакт, що рухає скелі. Їхній король Джаґрар у гніві! Решту наших послів розлючені тролі ув’язнили й заблокували їхню магію, бідолашні… — королева зітхнула, демонструючи співчуття.

— Найжахливіше те, Корвіне, що Джаґрар грозився стратити наших послів і опісля розв’язати з Юнідаром війну! — в очах короля застиг справжній жах. — Викрадача тролі знайшли та відразу стратили, віддали його порожнечі. Тепер ми не дізнаємося щодо його мотивів… і навіщо він так вчинив? Лише Світлу відомо…

— Треба щось негайно робити, Корвіне, — королева здійняла рішучий погляд на пасинка. — Можливо, ти щось дотепне порадиш?

— Треба створити для тролів новий артефакт та зустрітися з їхнім правителем, — Корвін не приховував напруження й тривоги. — Щодо цього негайно побесідую з грандом Крамвальдом, він доволі сильний артефактор. Саме сьогодні він ночує в академії, очевидно, працює в лабораторії, бо завжди щось вивчає та досліджує… Отож, матиме роботу, адже варто виготовити новий артефакт. А потім я попрямую до Трольґора та намагатимуся вирішити небажаний конфлікт між королівствами! Ще війни нам бракувало! Вже й годі казати про те, що Джаґрар припинить торгівлю необхідними для нас мінералами та камінням… — важко зітхнувши, Корвін здійнявся з крісла, блискавично створив портал та поспішно зник у сріблястому, яскравому сяйві.

+++

Коли з-за обрію здіймалося світило, адепти академії вирушили в бік дряконячої печери під проводом кількох викладачів та ректора. Ця екскурсія не лише пізнавальна, а й заради шкарлупи яєць дракона, саме з неї виготовляли певні артефакти та додавали до зілля. Як відомо, у цю пору року вилуплюються драконячі дитинчата і мати відразу виводить їх з печери надвір, щоб енергія денного світила зміцнила їхню луску.

— Запам’ятайте, адепти, дракон ніколи не нападе, якщо не відчуватиме загрози. Вони відчувають наміри усіх живих істот! — над вкритою килимом трави долиною застережливо лунав гучний голос ректора. Затамувавши подих, адепти його уважно слухали, особливо з молодших курсів, адже до драконячої печери прийшли вперше. Сама ж печера знаходилася неподалік, поблизу густого гаю.

— Дарі, варто було вдягнути штани, я тобі пропонувала, — прошепотіла стояча поруч Меллі до подруги. — На галявинах чимало польових м’ясоїдів… також в сукні блукати печерою не вельми зручно!

— Нічого страшного, Меллі, — Дарина махнула рукою. — Скажи-но мені, а чому серед адептів відсутні майже всі магетонці? До речі, наших білявок також не бачу… — вона запитливо здійняла брови.