Глава 15

— Ось, гранде ректоре, помилуйтеся на це, — Крамвальд поклав браслет на стіл перед нерухомо сидячим Корвіном. — Адептка Дарі порушила головне правило! Мені аж самому цікаво, звідки дізналася формулу цього артефакту…

Опустивши голову, дівчина стояла посеред кабінету, наче за мить звелять її стратити, або кинути до в’язниці. Та краще вже й смерть, аніж той погляд сірих очей, що проймає тисячами голок!

— Гаразд, гранде Крамвальде, повертайтеся до адептів та продовжуйте заняття, я побесідую з адепткою, — опустивши голову, пильно вивчав браслет перед собою на столі. Ствердно кивнувши, Крамвальд покинув кабінет, а Корвін продовжував нерухомо сидіти, споглядаючи артефакт. Ця гнітюча тиша гірша за грім з блискавками, Дарина лише чула відлуння ударів свого серця. — Адептко Дарі, — від хрипкого й крижаного чоловічого голосу дівчина здригнулася, ковтаючи слину. Зрештою, Корвін здійняв погляд й ледь помітно похитав головою. — І що саме спонукало тебе виготовити цей артефакт? Звісно, ти добре знаєш, що це суворо заборонено. Артефакт закоханості й доволі дієвий завдяки твоїй сильній магії… І заради якого парубка ти наважилася на такий ганебний вчинок? — стиснув губи, помітно граючи жовнами. Дарина серцем відчула вогняну лють ректора, навіть в його очах промайнув червоний відблиск, властивий бойовим магам, коли вони гніваються. Звісно, Корвін вирішив, що цей артефакт Дарі зробила для себе.

— Гранде ректоре, я… — тихий дівочий голос здригнувся, як же воліла розповісти усю правду, але прикусила язика, бо не стане видавати Меллі. Бракувало, щоб іще подругу покарали, але варто придумати бодай якесь виправдання. — Я… експериментувала… це не через парубка, а заради цікавості… хотіла дізнатися, як діє цей артефакт, я…

— Заради цікавості?! — гаркнув Корвін так гучно, аж здригнулися стіни, а тремтяча Дарина заплющила очі. — Експерименти, адептко?! Бачу, часу в бібліотеці ти тоді не гаяла! Багато встигла дізнатися інформації?! — повільно й загрозливо підвівся з-за столу, а налякана дівчина мимоволі позадкувала. На розлюченого Корвіна дивитися не наважувалася, лише подумки дякувала Богу чи Світлу, що навколо голови блокуюче сплетіння і ректор не відчуває її думки.

— Гранде ректоре, я шукала тоді формули побутових артефактів і це…

— І це ти називаєш «побутовим артефактом»?! Якби це дійсно було так, гранд Крамвальд не привів би тебе сюди! Але це артефакт закоханості! Невже заради своїх експериментів ти ладна бавитися з людськими почуттями?! — злісно труснув головою, вказуючи на браслет. — Якби ти його активувала, то жертва твого експерименту закохалася на все життя, нічого не підозрюючи! Це не просто приворот! Магія в тебе потужна, адептко, а мізки відсутні! Так безглуздо користуєшся своїм даром, яким наділило тебе Світло!

Через гіркоту образливих слів Корвіна горло стиснуло спазмом, зрадницьки нагорталися сльози, що скочувалися по щоках. Дарина здригнулася й затулила руками обличчя, а ректор гучно видихнув, опановуючи себе. І чому раптом така лють? Сам собі не хотів зізнатися, що це не лише через порушення правил. Стиснувши пальці в кулаки, застиг кремезною скелею перед тремтячою Дарі… Світло Ясне, невже так бурлять ревнощі через того невідомого парубка, якого закохана адептка хотіла звабити за допомогою артефакту? Труснув головою, наче намагався позбутися цих думок… попереду заручини з Арабель, племінницею мачухи-королеви Ельвірги. Хоч і не кохає ту юну магетонку, але договірний шлюб зміцнить союз Магетонії та Юнідара. Звісно, в Корвіна закрадалася думка, що мачуха хоче його спектися, адже батько-король Радгор з усіх важливих питань радиться, насамперед, з ним, а не з народженим у законному шлюбі Віртасом... Батьківська любов та довіра тішила Корвіна, а ось королева, очевидно, від цього не в захваті. Ба більше, що взяти з молодшого брата Віртаса, який не вельми тямущий в державних справах та посередній бойовий маг? Також майбутнього спадкоємця престолу цікавлять лише розваги, гарненькі дівиці й п’янкий сихр… 

— Пробачте мені, гранде ректоре, — опанувавши себе, ледь чутно мовила Дарина, витираючи сльози. — Покарайте, як вам буде завгодно… — здійнявши голову, відчайдушно зазирнула в сіро-крижані очі, але Корвін гаркнув й різко відвернувся. Ці дівочі вуста так благально тремтять, немов пелюстки кріолій на вітрі, а погляд такий чистий і ясний…

— Гаразд, витри сльози, бо усі подумають, що я тебе тут катував, — важко зітхнувши, ректор простягнув Дарині носовичок. — Щодо покарання… ти позбавлена виплат від закладу протягом двох місяців та радій, що я проявив милосердя, адептко. Ще бодай одна подібна витівка і попрямуєш на канікулах відпрацьовувати практику до Трольґора в товаристві тролів, яке тобі не сподобається. Ти мене зрозуміла?

— Зрозуміла, гранде ректоре… — зминаючи пальцями носовичок, дівчина судорожно хлипала. — Не хочу до тролів, вони страшні…

— Страшні, адептко, — їдко мовив Корвін. — Також і дівчат людських полюбляють. Жодний артефакт тобі не допоможе сховатися від охопленого бажанням троля, — здавалося, ректор відверто глузував. Повільно наблизився, невідривно зазираючи в її заплакані очі. — А зараз приведи себе до ладу та йди на заняття. І більше ніяких експериментів, адептко…