Глава 14

— Меллі, твій артефакт закоханості майже готовий, усі потрібні потоки магії я додала згідно формули, але ще один залишився і це треба зробити надворі та вранці, потрібна енергія ранкового світила, — Дарина задумливо споглядала браслет подруги, який тримала в руці. Саме цією прикрасою ельфійка пожертвувала заради жаданого артефакту.

— Світло Ясне, скільки ж мороки через того Ельворна! — невдоволено бурмотіла Ширрі, крутячись біля дзеркала. — Хочу свою зачіску трохи змінити, додам кілька червоних прядок, як вважаєте? — пригладила долонею короткі смоляні пасма. — Також татуювання на зап’ястку з зображенням маленького м’ясоїда… — обернувшись, із невимовним смутком зиркнула на тумбу з мертвою квіткою та важко зітхнула, у вуглинах чорних очей блиснули сльози.

— Подруго, тільки не починай… — Меллі скрушно й співчутливо похитала головою. — Викинь вже той вазон, Оґвар подарує тобі нову квіточку…

— Не викину! Рука не здійметься! — з відчаєм гаркнула Ширрі.

— Поки не викидайте ту квітку, можливо, я зумію створити якийсь відновлювальний артефакт, — задумливо насупившись, Дарина споглядала мертвий м’ясоїд у горщику.

— Ой, Дарі… не тіш себе ілюзіями, — Меллі поправила на талії спідницю. — Порожнеча забирає життя назавжди, ніщо вже не допоможе… Заповітна мрія артефакторів всіх часів — створити артефакт Світла, який не просто відлякує чи контролює порожнечу, а знищує! Але жоден маг ще не зумів це зробити, отож, найпотужніші сучасні артефакти мають здатність її лише прогнати геть…

— Хтозна, Меллі, може хтось колись і зуміє створити той артефакт Світла? — Дарина задумливо зіщулилася й підійшла до дзеркала, роздивляючись себе.

Вдягнувшись у форму академії та трохи причепурившись, дівчата збиралися на сніданок, адже попереду зайняття.

— Гаразд, зустрінемося в їдальні, — мовила діловито Дарина. — Я збігаю надвір та швиденько додам до артефакту для Меллі ще один потрібний потік магії і вже завершимо, нарешті, цю справу. Меллі, — здійняла застережливий погляд на усміхнену ельфійку. — Потім браслет вдягнеш на руку й коли зустрінеш свого Ельворна, треба торкнутися до нього цією прикрасою. Як саме, вже й сама щось вигадаєш…

— Звісно, з цим впораюся! — сірі очі Меллі сяяли у радісному передчутті.

— Порожнеча вас поглинай з вашим Ельворном та тим клятим браслетом! — злісно бурчала Ширрі. — Не приведи Світло, хтось з викладачів помітить цей артефакт! Тоді Дарі клопотів не обереться…

— Не будь занудою, подруго, — ельфійка діловито покрокувала до дверей. — Ходи-но вже снідати, часу в обмаль! Дарі, з нетерпінням чекаю на артефакт!

Прямуючи коридорами закладу, Дарина вислизнула надвір. Зупинившись посеред алеї, підставила променям ранкового світила браслет та за мить подумки вплела потрібний потік магії. Все! Артефакт закоханості готовий, Меллі буде в захваті! З легким серцем впурхнула у приміщення академії, прямуючи коридорами в бік їдальні, але шлях зненацька перегородили Елана з Аделлою. Схрестивши руки на грудях, магетонки загрозливо зіщулилися.

— І куди ж ти так поспішаєш, артефакторко? Що це в тебе в руці?

— Не ваша то справа, змії ботоксні! Геть з дороги! — гаркнула Дарина, стискаючи в руці браслет. — Йдіть куди йшли! — попри гнів по спині пробіг морозець, адже поруч нікого не спостерігалося. Насправді, трохи лячно, адже опинилася наодинці з бойовими магинями.

— Аделло, тримай її… — засичала зловісно Елана. Коли магетонка схопила Дарину й притиснула до стіни, Елана різким рухом висмикнула в дівчини браслет.

— Віддай! Це не твоє! Негайно поверни! — відчайдушно крикнула Дарі, намагаючись вирватися з цупких рук Аделли.

— Ой, і що це в нас таке? — Елана несподівано наштовхнулася на ментальний блок сплетіння й злісно гаркнула, адже вже не могла відчувати думки Дарини. — Вже встигла захиститися, але… — блимнувши блакитними очиськами, зосередилася поглядом на браслеті, який стискала в руці. — Світло Ясне… — пухкі, рожеві губи скривилися у хижій усмішці. — Це ж артефакт, відчуваю його магію… артефакт закоханості, Аделло! — іронічно хитаючи головою, зиркнула на подругу. — Відпусти її, Аделло, нехай собі йде! Цікаво, що на це скажуть викладачі та ректор?

— Віддай, кажу! — серце Дарі навіжено калатало, ці змії неодмінно донесуть Крамвальду, ба більше, ректор також дізнається! — Поверни! Це тобі не належить!

— Можеш скаржитися своїм нікчемним подругам скільки завгодно, але за цю витівку тебе покарають! — зловтішно здійнявши підборіддя, Елана розвернулася та швидко покрокувала коридором, а Аделла, нарешті, відпустила Дарину й гидливо відштовхнула.

— І скажи своїй вухатій Ширрі, щоб трималася від Оґвара чимдалі! — зміряла охоплену гнівом Дарі зневажливим поглядом. — Вона його не варта, а парубок побавиться й кине! — злісно фиркнувши, Аделла попрямувала слідом за Еланою.

Цієї миті Дарина почувалася безпорадною, адже бойовою магією не володіє, самотужки не зуміє відібрати в магетонок свій артефакт. Найбільше жахало те, що про все дізнається Крамвальд. Змії не упустять можливості боляче вжалити! Ледь стримуючи сльози відчаю, Дарина кинулася до їдальні. Звісно, апетит вже зник, але подругам треба негайно розповісти про цей випадок!

— Я ж казала вам, дівчата, що то не іграшки, — сидячи за столом, похмура Ширрі докірливо хитала головою. — Тепер в Дарі будуть проблеми і все через того клятого Ельворна, порожнеча його поглинай! — злісно стиснула пальцями виделко й встромила в свій стейк. — Я цим рептиліям коси підсмажу…

— Ширрі, не варто тобі вплутуватися в це, — почуваючись винуватою, Меллі ладна була розридатися. — І Дарі покарають, що ж робити?!

— Що робити, що робити… — їдко бурмотіла Ширрі. — Вже нічого не вдієш, бо цих білявих істот ніде не бачу, — окинула поглядом залу їдальні. — Очевидно, побігли вже скаржитися… Казала ж вам, попереджала! — в очах спалахнули червоні відблиски, виказуючи вируючу лють.

На перше заняття з артефакторики Дарина прямувала, неначе на шибеницю. На тремтячих ногах наближалася до аудиторії, серденько завмирало у страху. Звісно, також і соромно, адже грубо порушила правило академії, виготовляти артефакти, що впливають на свідомість суворо заборонено! Хотіла, як краще для всіх, а вийшло навпаки…