Глава 6

Адепти зазвичай трапезували у величезній залі на першому поверсі. За високими вітражними вікнами вечірню темряву осяювали кульки-світильники, що застигли в повітрі над вежами академії, осяюючи територію. Інтер’єр просторої їдальні нагадував епоху класицизму, на білих стінах красувалися чудернацькі картини, зображення на яких інколи змінювалися на інші, наче слайди. Приміщення освітлювала величезна люстра за допомогою численних магічних ламп.

Ширрі, Меллі й Дарі якраз наближалися до їдальні, прямуючи коридором. Довелося раптом зупинитися, адже попереду лунали злісні крики, також зібрався натовп адептів, зацікавлено споглядаючи дівчачу бійку.

— Гостровуха потворо! Навіть не думай більше наближатися до нього! — істерично верещала якась блондинка в блакитній сукні й шпурнула в свою суперницю-ельфійку червону кулю. Згусток бойової магії, на щастя, пролетів мимо й влучив в стіну, залишаючи чорний слід. Страшні ці маги у своїй люті!

— Налякала! — крикнула та сама ельфійка у відповідь. — Бісить, що Оґвар звернув на мене увагу?! Та ти його ніколи не цікавила, Аделло! Магетонська вискочко! Йди вже до своєї подружки Елани та плазуй біля її ніг, як зазвичай! — здійняла руки, створила водяний стовп та обрушила на блондинку. Очевидно, розлючена ельфійка була стихійницею, а саме, володіла магією води та повітря.

— Та ти… я тебе знищу! — оскаженіло репетувала наскрізь промокла магетонка, в прозоро-блакитних очах з’явився червоний відблиск, а на кінчиках пальців знову спалахнули іскри, формуючи черговий згусток.

— Що тут відбувається? — налякано прошепотіла Дарина до застиглих поруч подруг, які спостерігали за цим динамічним видовищем.

— Дівки чубляться через Оґвара, — зіщулившись, фиркнула Ширрі. — Чомусь всі дівчата за ним сохнуть, вважають вродливим, ба більше, один з найкращих бойових магів на нашому факультеті, але не розумію, що в ньому такого особливого… — злісно надула губи й відвернулася.

— Ось тільки не кажи, Ширрі, що тобі байдуже до Оґвара! — Меллі схилила голову набік, водночас спостерігаючи за дівчачою бійкою. Саме цієї миті магетонка знову шпурнула червону кулю, яка трохи підсмажила коси ельфійці.

— А мені байдуже до нього! — шикнула злісно подруга у відповідь, а Дарина мимоходом зауважила, що Ширрі й пальці в кулаки стиснула, чомусь розлютилася через цю розмову про Оґвара. — Пихатий він та надто зарозумілий! Вважає, що дівчата повинні за ним бігати! Та вони й бігають, дурепи! — в чорних очах магині спалахнув червоний відблиск. — Мов тролі за шматком м’яса! Ще й б’ються через нього! Не вартий він того, щоб…

— Негайно припиніть! — грізно пролунав в коридорі чийсь голос, натовп адептів відразу розступився, пропускаючи до епіцентру дівчачої бійки середнього віку жінку в строгому діловому синьому костюмі. На вигляд доволі струнка та елегантна, чорні коси зібрані в тугий пучок на потилиці, очевидно, викладачка. — Як вам не соромно, адептки?! Ваша поведінка ганьбить цей заклад!

Звісно, бійка відразу припинилася й застиглі винуватиці стояли з опущеними головами.   

— Наша деканка факультету бойової магії, не пощастило дівчаткам… — знущально прошепотіла Ширрі до подруг. — Їх неодмінно покарають, ймовірно, залишаться на місяць без білих монет… І чи вартий Оґвар таких жертв?

— Я неодмінно повідомлю про вашу огидну поведінку ректору! — гнівно бринів грізний голос деканки. — І мене не цікавить причина вашої бійки! На території академії така поведінка недопустима!

— Грандо Малькотто, пробачте, — винувато пробурмотіла ельфійка, а спантеличена магетонка ладна була згоріти від сорому.

— Нехай гранд ректор з вами розбирається! Завтра перед зайняттями негайно з’явитеся в його кабінеті! — стиснувши злісно губи, жінка простягнула руку в бік промоклої наскрізь магетонки й враз висушила її сукню. — А зараз йдіть геть з моїх очей! — різко крутнувшись на підборах, покрокувала в бік приміщення їдальні.

Натовп адептів також поспішав вечеряти, а хтось розчаровано зітхав, що епічне видовище припинилося через невчасну появу деканки.

Опинившись в просторій залі їдальні, Дарина захоплено озиралася навкруги, роззявивши рота.

— Круто… — прошепотіла, споглядаючи інтер’єр та сяючу вгорі люстру. Вздовж стін на довгих столах виблискували сріблясті таці з наїдками, варто лише взяти тарілку та покласти обрану страву. — Схоже на дорогий готель, де все включено…

— Дарі, що ти там бурмочеш? — Ширрі штовхнула розгублену дівчину в плече. — Бери вже тарелю біля входу на тумбі та вперед за смаколиками! Сядемо там, біля вікна, — кивнула в бік одного з невеличких столів, вкритих білосніжними скатертинами з вишивкою золотистих вензелів академії.

Звісно, щодо тутешньої їжі Дарина нічого не відала, але запахи доволі апетитні. Охоче узяла для себе трохи жовтої запашної каші, а до неї й шмат білого м’яса в червоному соусі, також чудернацький синьо-зелений салат із дрібними зернами. Хотілося спробувати все і вже за мить завзято наповнювала різними наїдками свою широку тарілку.

— А ти, чужинко, ще та ненажера! — раптом поруч пролунав їдкий знайомий голос. Дарина різко здійняла голову, споглядаючи ту саму зухвалу магетонку, з якою довелося спілкуватися вдень біля приймальні, а біля неї стояла та сама дівчина, яка щойно билася з ельфійкою. Очевидно, ці дівиці подруги. Зверхньо й оцінюючи роздивляючись Дарину, вони нахабно всміхалися, виказуючи зневагу. — З якої драконячої печери тебе витягли? Схоже, навіть їжі нормальної ніколи не бачила!

— Перепрошую? — піднявши тарілку з наїдками, Дарі войовниче насупила брови. — Чи вам не байдуже? Йдіть та плямкайте мовчки своїми ботоксними губиськами, не заважайте мені! — обдарувала застиглих через такі слова магетонок гнівним поглядом. — «Усі представниці цієї раси на одне лице, невже і юнідарська королева така губата?» — із цією думкою навіть їдко посміхнулася.

— Та як ти смієш так зневажливо думати про Її Величність королеву Ельвіргу?! — гнівно випалила одна з магетонок, свердлячи блакиттю очей, а Дарина відразу пригадала слова хранительки, що представники цієї раси мають ментальні здібності, вловлюють думки. Схоже, блокуючий артефакт знадобиться, наче ковток повітря!