Глава 5

Нервово штовхнувши двері, захекана й розчервоніла Дарина вбігла до кімнати, притискаючи до тіла тремтячими руками вогкий рушник.

— Світло Ясне, що трапилося?! — Меллі й Ширрі, які щось захоплено обговорювали, схопилися на ноги, здивовано споглядаючи замотану в рушник Дарину. — Де твоя сукня?!

— Ваш той… Віль поцупив! — важко відсапуючись, Дарі кинулася до шафи. Схопивши свою торбину з речами, злісно витрушувала вміст на ліжко. — Ось, хранителька Магда ще дала мені якусь сукню! — зітхнувши, роздивлялася широку лляну туніку, розшиту зеленими візерунками. Про зустріч в коридорі з вродливим незнайомцем вирішила не розповідати, адже соромно.

— Негідник той Віль! — Ширрі вперла руки в боки, а в чорноті її очей блимнули червоні вогники. Очевидно, бойова магиня сердилася. — Не завадило би трохи підсмажити його руді кучері!

— Цікаво, чим вже ти йому не догодила? — Меллі запитливо схилила голову набік.

— Пропонував мені співпрацю, мовляв, я робитиму артефакти а він продаватиме… Виявляється, у вашому світі також є комерсанти! Звісно, я відмовилася і Віль образився… — шпурнувши на ліжко вогкий рушник, Дарина натягнула на себе сукню.

— Ну й нахаба! — обурена Меллі труснула головою. — Та це ж заборонено правилами академії! Не дай Світло, ректор дізнається…

— До речі, хотіла спитати про вашого ректора, — Дарі запитливо зиркнула на дівчат. — Який він? Страшний? Суворий?

— Доволі суворий, але не страшний, навпаки… — на вустах Меллі розквітла благоговійна усмішка. — Вродливий… мабуть, усі дівчата академії потайки мріють про нього, — солодко зітхнувши, блаженно заплющила повіки. — Але… залишається лише мріяти, адже наш гранде ректор Корвін син короля, хоч і незакононароджений. Зрештою, знатна особа, а таким доводиться одружуватися не за покликом серця, а згідно політичних міркувань. Не здивуюся, якщо мачуха-королева знайде йому магетонку, — зітхнувши, ельфійка опустилася на ліжко. — Юнідарці хочуть бачити гранде Корвіна своїм королем, а не його молодшого зведеного брата Віртаса… але престол успадкує саме він, адже народжений в законному шлюбі.

— А що трапилося із матір’ю Корвіна? Невже король її насправді кохав? Чому не одружився із нею? — Дарину роздирала цікавість.

— Вона померла в ту ніч, коли народився Корвін… подейкують, її поглинув спалах порожнечі, а ось малюк дивом вижив, адже сильна в нього магія. Усіх подробиць і досі ніхто не знає… Зрештою, покійна матір Корвіна не зі знатного роду, не знаю, чи король би наважився з нею одружитися, але… кажуть, Його Величність кохав без тями ту жінку на ім’я Сінгріда, світла була в неї душа… — задумливо зітхаючи, Ширрі опустилася на ліжко біля Меллі, яка взяла зі своєї тумби різьблену скриньку. — А нашого ректора завтра вранці побачиш, перед зайняттями тобі варто буде навідатися у його кабінет та залишити відбиток своєї магії, в кожного вона унікальна... Дивно, що тобі досі про це не повідомили, мабуть той Віль, порожнеча його поглинай, навмисно не хоче виконувати свої обов’язки. Гаразд, я особисто усе з’ясую щодо твого завтрашнього розкладу, — магиня діловито стиснула губи. — Мелл? — зиркнула на подругу. — Чи не рано ще чепуритися? Вечеря за кілька годин!

— Дівчина завжди повинна сяяти, немов квітка кріолії! — Меллі відкрила скриню, в якій виблискували різнокольорові кульки.

— Що це? — Дарина зацікавлено витріщила очі.

— Косметика, — Меллі здійняла на неї погляд та зіщулилася. — А що, у вашому світі дівчата не користуються косметикою?

— Користуються, але…

— Ось, дивись, — ельфійка огладила вказівним пальцем рожеву кульку й торкнулася губ застиглої Дарини. — Цей колір тобі личить, — простягнула дзеркальце, а дівчина здивовано споглядала на своїх вустах рожевий, сяючий блиск.

— Дивина… — пробурмотіла приголомшена дівчина. — І не треба фарбуватися, лише торкнувся й готово!

— Бачу, з одягом та косметикою в тебе труднощі, — Ширрі похитала головою й насупилася. — Ну, це тимчасово. За місяць отримаєш перші монети та придбаєш у столичних крамницях усе необхідне. А поки допомагатимемо, чим зуміємо, обіцяю! — магиня всміхнулася. — Коли ми з Мелл сюди приїхали навчатися, нас підтримували батьки, а потім самі собі давали раду.

— А звідки ви прибули? — поцікавилася Дарі.

— З Альвалона, це королівство ельфів. Наша Мелл чистокровна ельфійка, а я… — Ширрі торкнулася своїх загострених вух. — Напівкровка. Мій батько ельф, а мати — звичайна людина, юнідарка. Доволі сильна бойова магиня, я від неї успадкувала свою магію…

— А що, люди і ельфи… можуть схрещуватися? — Дарина у подиві округлила очі.

— Звісно! — Ширрі пирснула зі сміху. — Чому тебе це дивує? В нашому світі багато змішаних шлюбів, навіть король Радгор до цього заохочує!

— А тролі? І з тролями також?

— Ні, ну це вже занадто! — Ширрі й Меллі дзвінко розсміялися. — Навряд чи когось з нас зацікавлять тролі, не знаю таких випадків, хоча до наших дівчат вони охочі! Гадаю, ти би й сама не захотіла з’єднати своє життя з таким бридким страховиськом! Схоже, ніколи не бачила, який вигляд мають тролі, — здмухнувши з чола чорне пасмо, Ширрі здійняла з тумби біля свого ліжка невеличку прямокутну тоненьку пластину, схожу на дзеркало. — Ось, дивися, — на дивному пристрої, що нагадував смартфон, з’явилося зображення не вельми приємної істоти з сірою шкірою, вкритою пухирцями. Зловісно виблискували жовті очі з овальними зіницями, а ніс в цього створіння широкий і горбатий, з рота стирчали криві ікла, обабіч голови величезні трикутні, волохаті вуха… Доволі кремезний і страхітливий здавався той троль!

— Ні, на такого парубка я би не звернула увагу… — роздивляючись напружено зображення, Дарі зіщулилася, аж по спині пробіг морозець. Страхіття!

— Отож, і магія в них примітивна, схожа із тією, якою володіють стихійники землі. Тролі мають здатність здіймати каміння, навіть рухати скелі, також рити ями. Здебільшого, користуються артефактами. Тупі вони та й годі, але сильні й небезпечні, — Меллі цієї миті торкнулася сріблястої кульки у скрині й нанесла на повіки тіні, а ось вії зробила темно-синіми. Лише кілька дотиків і майстерний візажист би позаздрив! Нема потреби годинами сидіти біля дзеркала й поратися з косметикою, усе значно простіше!