Артцеліус

Розділ 3 ( Зміцнення душі )

Морден простягнув темну руку , і все навколо почало вкриватися чорною мрякою. Здавалося , навіть зорі гасли. Артцеліус відчув , як його серце стискає страх. Та раптом Орін засвистів на своїй сопілці, і з темряви вискочили дикі звірі , його друзі: вовк , олень і орел. Вони стали стіною між Морденом і дітьми. Ліанна підняла руки - і дерева навколо ожили , розкинувши гілля , ніби списи. Артцеліус же , дивлячись на згасаюче , небо підняв долоню й промовив :

-Зорі , я ваш син . Дайте мені сили !

Раптом небосхил розквітнув новим сяйвом : сотні малих вогників утворили щит , що закрив друзів від темряви. Морден відступив , виючи від люті:

-Ти не переможеш мене , хлопче! Світло завжди гасне , а тінь безсмертна. Я повернусь!

Він розтанув у темряві , залишивши після себе холодний подих. Артцеліус упав на землю - він витратив майже всі сили. Ліанна та Орін підняли його сказавши:

-Ти не сам. Разом ми сильніші за будь-яку тінь. І хлопчик уперше відчув: його дар - не лише зорі на небі , а й дружба , що тримає світло живим.

Анна Рейн

Подобається

#2220 в Фентезі
#702 в Молодіжна проза

У тексті є: історії наніч, історії про дружбу, історія боротьби світла й темряви

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись