Мандруючи світом , Артцеліус зрозумів , що його дар - творити красу й світло для інших. Це були дівчинка Ліанна , яка вміла чути голос дерев, і пастушок Орін , що знав мову тварин. Вони відразу відчули , що хлопчик особливий , і вирішили йти поруч з ним.
Але там , де сяяло світло , завжди ховалися й тіні. У горах жив похмурий володар - Морден , який ненавидів усе прекрасне . Він живився чужими мріями , а там , де проходила його тінь , квіти в'янули , а зорі на небі тьмяніли. Довідавшись про хлопчика , який несе людям ,,Світло Уяви" , Морден вирішив викрасти його дар і зробити світ порожнім і безбарвним.
Одного вечора , коли Артцеліус малював нове сузір'я для друзів , над ними нависла чорна тінь. Морден простягнув руку й сказав :
-Віддай своє світло , хлопче. Світ не вартий краси. Люди забудуть її , як забули тисячу разів раніше.
Артцеліус затремтів - він ще ніколи не стикався зі справжнім ворогом. Але поряд були Ліанна й Орін. Дівчинка поклала руку йому на плече :
-Твоє світло - це не лише ти . Це й ми , і всі , хто вірити у мрію.
Тоді зірки над ними спалахнули яскравіше , ніби самі стали на захист.
#2220 в Фентезі
#702 в Молодіжна проза
історії наніч, історії про дружбу, історія боротьби світла й темряви
Відредаговано: 25.09.2025