У маленькому селі народився хлопчик із дивним ім'ям - Артцеліус. Він був тихий і задумливий , любив дивитись в небо .Інші діти сміялися з нього , бо він не ганяв м'яча й не сварився , а сидів на пагорбі й малював паличкою на землі зірки , яких ще ніхто не бачив.
Однієї ночі , коли село спало , хлопчик почув , як небо покликало його на ім'я:
-Артцеліусе , сину вітру й мрії , час згадати своє справжнє призначення.
Зоря найбільша на небі , зійшла низько й торкнулася його чола . І раптом малюнки хлопчика ожили - з піску піднялися срібні птахи , а на темному небі засвітилися нові сузі'я.
З того дня Артцеліус зрозумів , що його дар - творити красу й світло для інших. Він вирушив у мандри , несучи людям зоряні візерунки , пісні вітру й таємниці неба .
Кажуть що там , де побував Артцеліус , навіть у темні ночі завжди видно хоч одну яскраву зірку.
#2252 в Фентезі
#725 в Молодіжна проза
історії наніч, історії про дружбу, історія боротьби світла й темряви
Відредаговано: 25.09.2025