Частина 6

Відповідь з лазні ошелешено передавалася з вуст в уста. Тим часом залишимо чи не десятитисячну юрбу стояти спантеличено в прагненні збагнути почуте й побачимо, що відбувалося в самій лазні.

Арслан-киз, як тільки зайшла в двері, підперла їх грубим патиком. У дворі лазні нікого не було. Вона швидко зайшла до лазні й почала роздягатися… В просторому залі деякі мусульманки роздягалися, а деякі вже одягалися. Раптом без тіні зніяковіння зайшов чоловік. Побачивши його, жінки заойкали та заайкали й не знали, куди подітися від сорому. Деякі так оголені й стояли… Арслан-киз роздяглася, і враз явилось її білосніжне тіло, ніжна шия і груди. Спостерігаючи це перевтілення юнака, жінки ще більше зчудувалися. Вони не вірили своїм очам. Спершу зайшов озброєний джигіт, а тепер вій постав такою кралею. Від думки, що зараз іще щось станеться, їх кидало то в жар, то в холод.

Господиня лазні, як і всі, була вражена. Хоч вона вже бачила, що юнак — це дівчина, але наблизитись не зважувалася. Тоді Гульджемал звернулася до неї:

— Підійдіть, бабусю, не бійтесь… Я така ж мусульманка, як ви… Я дівчина. Лише волосся коротке, а все інше таке ж, як у всіх тут… Підійдіть, бабуню, дайте чим намаститися.

Почувши слова дівчини, всі швидко заспокоїлись. Бабуся таки насмілилася, наблизилася до дівчини і, пильно розгледівши її, розвіяла всякі сумніви:

— Ой господи, що це? Це справді не чоловік, не бійтесь.

Всі заспокоїлися, та все ж примовляли:

— Господи, що це?

— Бабусю, дайте чим намаститися… Усьому є пояснення, своя причина. Майте терпіння, я все поясню. Господи, дай терпіння мусульманам, — казала Гульдежмал.

Дехто з жінок, заспокоївшись, прикрилися й підійшли, розглядаючи її.

Тим часом і зовні долинули схвильовані вигуки.

— Бабусю, — мовила Гульджемал, — це мене бачили, коли я сюди заходила. Всі були перелякані й здивовані… Треба піти й, не відчиняючи дверей, заспокоїти, їх, сказати, що в лазні нема чоловіків, що сталося непорозуміння. Насамперед вам, а потім і їм я все поясню.

І відправила бабусю на переговори. Разом з бабусею пішли ще декілька жінок. Здійнявся гармидер. Юрба ще більше розпалилася. Ось до дверей підійшли Таштімур-бек з головним суддею:

— Гей, хто там?! Відчиніть двері й прикрийтесь… Ми направимо людину, яка схопить негідника.

У відповідь почули:

— Тут немає-того, кого ви хочете схопити. Шановний добродію, заспокойтесь, наберіться терпіння. Ви все дізнаєтесь про цей дивний випадок.

— Кажете, що там немає нікого? Багато-хто бачив, як він заходив! — ніяк не могли за дверима вгамуватись.

В лазні всі жінки оточили Гульджемал. Все прояснила розповідь Арслан-киз. Вона, донька шейха Іззета-Ати в Учтурфана, відвернувши мешканців міста від підкорення ворогу, прибула до Кашгару за допомогою. Жінкам лестило, що серед них була така відважна патріотка, вони її нахваляли, а дехто спльовував, щоб не зурочити.

Дівчина пояснювала жінкам, що не так і важко взяти Нове Місто й вигнати ворога з Кашгару, тим часом міський старшина Таштімур-бек, зрадивши віру й свій народ, злигався з ворогом, ласий до його дарунків та хабарів. Тому приховує правду від народу. Мусульманки були вкрай зворушені почутим. І, розлючені, заходилися клясти Таштимур-бека до сьомого коліна. Всі питали Арслан-киз, що діяти. Обіцяли зібрати своїх братів і піти спільно з ними на ворога. Врешті Арслан-киз, утворивши військовий жіночий загін, вийшла разом з ним з лазні. У дворі лазні наказала всім прикрити голови згідно звичаю і пояснила, що робити далі. Сама ж, убравшись по-жіночому, але лишаючись при зброї й не прикриваючи обличчя, скочила на кам’яний мур і постала перед юрбою, що зібралася на майдані. Арслан-киз, почуваючись цілком впевнено, пройшлася муром і стала над дверима лазні.

— Гей мусульмани, — мовила вона, — відійдіть від дверей. Зараз виходитимуть жінки.

Помовчавши, продовжувала:

— Гей мусульмани, юнак з Учтурфана, що просив у вас допомоги, це я… Донька Іззета-Ати Гульджемал.

Якби оце почався землетрус чи на місто ринули гірські потоки, люди б не були такі вражені, як зараз. Слова дівчини передавалися з вуст в уста, з базару на базар і збуджували бентегу. Тим часом на знак Гульджемал відчинилися двері лазні й жінки, що виходили, гучно промовляли:

— Годі вже… Ця невинна, відважна дівчина-левиця — божа ласка для нас.

Коли трохи стихли голоси, дівчина продовжувала:

— Гей мусульмани, так, мені належить бути з прикритим обличчям… Але тепер особливі дні. Вирішальні. Слід прогнати ворога. Сьогодні немає жінок і чоловіків, є тільки бійці… Може, хтось з вас і боїться тиранів, але сміливців значно більше. Ось ці жінки ладні піти на ворога й захищати вас. В юрбі почулися вигуки: "Молодець, оце справжня відвага!" Тим часом з дверей лазні її літня господиня передала Арслан-киз червоний прапор. Дівчина встромила його в камінний мур. На прапорі красувалося величне слово "Аллах". Цей прапор дівчина заздалегідь принесла до лазні. І прапор, і відвага дівчини справили неабияке враження на людей, запалили віру в їхніх серцях. Арслан-киз, як полководець, як ангел, що зринув з небес, продовжувала:

— Гей мусульмани! Перед цим величним словом на прапорі схиляються світи й епохи. Покайтесь. Просіть у Всевишнього помочі й перемоги. Шануйте Всевишнього… — І гукнула. — Всі на коліна!

Присутні на майдані мусульмани схилились перед прапором, впали на коліна і з плачем стали благати Всевишнього. А за ними так само й ті, що були поза майданом. Арслан-киз співучим голосом прочитала молитву "Текбір", спонукала всіх покаятись і, сказавши "Гаразд підводьтесь!", додала:

— Гей мусульмани! Перед цим іменем і прапором лютий китаєць буде знищений. Вже наступного вечора ми з божою поміччю вчинимо намаз у Новому Місті. Та іще гірший за ворога не в Новому Місті, а серед нас. Це продажний Таштімур-бек, що зрадив і віру, й народ, і наших дітей, прихилився до ворога, відвернув нас від боротьби й слави. А його слуга Ахмед — в цій чорній справі посередник. Це він перевозив від ворога дарунки й хабарі ницо догоджаючи Таштимуру. Хай міським старшиною стане Сулейман-бек.