"Повернення Короля"(2 сезон).

— «Повернення Короля»
Перон залізничного вокзалу Хмельницького.
Ранок. На пероні аномальна кількість людей. Весь склад «Арсеналу» у нових спортивних костюмах Вищої ліги, група черлідерок у повному складі з помпонами, Дядя Ваня з величезним плакатом: «МИКОЛАЙОВИЧУ, ВІТАЄМО ВДОМА!».
Поїзд зупиняється. Виходить Андрій Вершинін. Він виглядає відпочилим, хоча ще трохи спирається на стильну тростину. Його зустрічає Олена з теплим поглядом.
Хлопці підхоплюють тренера на руки (обережно, пам'ятаючи про ногу) і починають скандувати його ім'я. Хмельницький вокзал здригається від криків радості.
Роздягальня. «Що ми накоїли».
Вершинін заходить у роздягальню. Вона вже не та обшарпана кімната — тут зробили ремонт, нові шафки, сучасне обладнання. Він збирає хлопців у коло.
Вершинін: Ну, розповідайте, як ви тут без мене не розвалили стадіон?
Хлопці починають перебивати один одного:
Ден: «Тренере, я став зіркою Тік-Току, тепер на матчі приходить ще більше фанаток!»
Влад: «Ми ледь не побилися з київським "Динамо-2" на товариській грі, бо вони обзивали нас провінцією».
Макс (Кеп): (стає серйозним) «Тренере, було важко. Мерія знову намагалася вставити палиці в колеса після арешту батька. Ми самі організовували збори, самі тренувалися... але нам не вистачало дисципліни. Вища ліга — це інший рівень, нам потрібні руки».
Несподіваний асистент. Повернення Петровича.
Вершинін посміхається і відчиняє двері тренерської. Звідти виходить Петрович — той самий старий тренер із першої серії, з якого Макс колись кепкував. Він виглядає інакше: підтягнутий, у фірмовій куртці «Арсеналу».
Вершинін: Хлопці, знайомтесь — мій перший асистент і людина, яка знає  вас з дитинства . Петрович повертається. Тепер він буде відповідати за вашу витривалість, а я — за стратегію.
Макс: (підходить до Петровича, простягає руку) Пане тренере... Вибачте за те, що було колись. Ми тоді не розуміли, що таке команда.
Петрович: (міцно тисне руку) Забудь, Кеп. Тепер я з вас таку "гречку" зроблю, що ви будете літати по полю 120 хвилин без перепочинку!
 Тренування: Синтез поколінь.
Перше спільне тренування.
Петрович ганяє хлопців «старими методами»: біг по сходах трибун, віджимання в багнюці.
Вершинін стоїть поруч із тактичною дошкою, пояснюючи схеми гри проти грандів Вищої ліги.
Черлідерші: Катя тепер не просто танцює, вона — помічник тренера з розтяжки. Вона показує гравцям вправи з йоги, щоб вони були гнучкішими. Це виглядає кумедно: величезний Влад намагається повторити граційні рухи Каті.
Особисте життя: Нові виклики.
Вечір на набережній.
Макс і Аліна: Вони обговорюють майбутнє. Максу пропонують контракт у київському клубі з великими грошима, але він вагається.
Вершинін і Олена: Вони нарешті вечеряють у ресторані, не говорячи про травми. Але Андрій зізнається, що реабілітація була важкою, і він боїться, що не зможе витримати темп Вищої ліги.
Єгор і Катя: Катя готується до свого першого великого виступу після травми на відкритті сезону.
Сцена 6. Фінальний акорд: Грізний дзвінок.
У тренерську заходить директор клубу. Обличчя в нього бліде.
Директор: Андрію, прийшов календар ігор. Наш перший матч у Вищій лізі... проти чемпіона України. Гра на виїзді. В Києві.
Макс: (чує це, заходячи в двері) Ну що, пацани... Подивимося, чого варті вантажники з Хмельницького в столиці!Сценарій:  — «Київський вояж»
Тренування: «Метод Петровича»
Стадіон затягнутий ранковим туманом. Петрович свистить так, що прокидаються навколишні будинки.
Тренування: Гравці бігають у жилетах-обтяжувачах. Петрович запроваджує «систему штрафів»: за кожне зайве торкання м'яча — 10 віджимань.
Вершинін спостерігає збоку. Він і Петрович сперечаються: Вершинін хоче грати в європейський пас, а Петрович наполягає на «бетонному» захисті.
Влад (Стіна) стає жертвою Петровича: «Ти захисник чи балерина?! У Вищій лізі тебе з м'ясом з'їдять! Рухайся!».
Черлідерші: Дівчата готують новий номер для виїзду, Катя відпрацьовує складне сальто — вона хоче довести, що травма її не зламала.
 Спокуса Макса. Таємна зустріч.
Вечір у парку Чекмана. До Макса підходить чоловік у дорогому пальті — скаут столичного «Гранда».
Скаут: «Максе, навіщо тобі цей цирк з виживанням? У нас ти отримаєш зарплату в 10 разів більшу, квартиру в центрі Києва і місце в збірній. Тобі треба просто... не надто старатися в наступному матчі проти нас».
Макс: (стискає зуби) «Ви пропонуєте мені здати гру своїх пацанів?»
Скаут: «Я пропоную тобі майбутнє. Подумай. Контракт чекає на тебе після гри. Але тільки якщо результат буде правильним».
Макс не дає відповіді, він йде, але в його голові хаос. Він бачить, як хлопці стараються, і знає, що ці гроші могли б допомогти всім.
Сцена 3. Виїзд. «Дорога в невідомість».
Команда сідає в новий брендований автобус «Арсенал Хмельницький».
Атмосфера: У салоні гамірно. Ден веде прямий ефір. Єгор тримає за руку Катю, яка їде з ними як частина групи підтримки.
Макс сидить один у кінці автобуса, дивлячись у вікно на знайомі вулиці Хмельницького. Він крутить на руці браслет, який подарувала Аліна.
Вершинін сідає поруч: «Кеп, ти наче не з нами. Якщо голова не на полі — ноги не побіжать».
Макс: «Миколайовичу, а ви б зрадили друзів заради мрії?»
Вершинін: «Я вже зробив це колись. І тому я зараз тут, а не в Єврокубках. Не повторюй моїх помилок».
 Київ. Холодний прийом.
Автобус в'їжджає на Хрещатик. Гравці дивляться на величезні білборди з зірками суперника.
На стадіоні в Києві їх зустрічають насмішками. Місцеві вболівальники кричать: «Повертайтеся на базар!», «Де ваші мішки з картоплею?».
В роздягальні панує напруга. Петрович розвішує старі плакати з історією «Арсеналу», щоб нагадати, хто вони.
 ГРА: Битва Давида з Голіафом.
Перший тайм. Київський «Гранд» тисне неймовірно. Швидкість гри у Вищій лізі шокує хлопців.
Назар не встигає за вінгером, Ден тягне м'ячі з «дев'яток» один за одним.
Макс має кілька моментів, щоб забити, але він наче вагається. Пацани це помічають.
Влад підбігає до Макса під час паузи: «Кеп, прокинься! Ти де?!».
На 40-й хвилині «Арсенал» пропускає. 1:0.
 Перерва та катарсис.
В роздягальні Вершинін мовчить, а Петрович ледь не перевертає стіл.
Макс раптом встає, дістає з кишені візитку скаута і рве її на шматки на очах у всієї команди.
Макс: «Мені пропонували нас здати. Обіцяли золоті гори. Але я вибираю вас. Навіть якщо ми програємо 10:0, ми програємо як чоловіки!».
Хлопці вилітають на другий тайм як розлючені пси.
 Фінальні хвилини та Знак.
85-та хвилина. Рахунок досі 1:0. «Арсенал» штурмує.
Макс йде в жорсткий стик, відбирає м'яч і віддає ідеальний пас на Єгора.
Єгор б'є... Штанга! Але на добиванні — Тимко (Малий)!
ГООООООООЛ!!! 1:1! Весь сектор хмельницьких фанатів (які приїхали на трьох автобусах) божеволіє.
Гра закінчується нічиєю. Для «Арсеналу» це як перемога.
Фінальний кадр серії.
Після гри Макс виходить зі стадіону. Його чекає той самий скаут.
Скаут: «Ти ідіот, Максе. Ти втратив свій шанс».
Макс: «Ні. Я його нарешті знайшов».
Макс сідає в автобус до пацанів. Катя та Аліна обіймають хлопців. Автобус їде геть від столичних вогнів у бік рідного Хмельницького.Сценарій: 2 Сезон, 3 Серія — «Тінь минулого»
Сцена 1. Оголошення суперника. Шок Вершиніна.
Тренерська роздягальня. Вершинін переглядає календар наступних ігор і раптом застигає. Його руки починають тремтіти, а обличчя стає білим, як крейда.
Петрович: «Андрію, ти чого? Тиск підскочив?»
Вершинін: (пошепки) «Це він... Віктор Стерн. Тренер київського "Моноліту"».
Флешбек: Ми бачимо молоди версію Вершиніна на піку кар'єри. Стерн — тодішній його його друг з яким вони були в одній команді у вищій лізі— ламає Андрійові  коліно об бардюр  Саме через це він остаточно і назавжди пішов з великого футболу. Стерн тоді навіть не вибачився, назвавши його «відпрацьованим матеріалом».
Тренування: Вершинін втрачає контроль.
Вершинін виходить на тренування сам не свій. Він стає неймовірно жорстким, навіть агресивним.
Він кричить на Влада за найменшу помилку.
Змушує Макса відпрацьовувати підкати до крові на колінах.
Петрович намагається його заспокоїти: «Андрію, ти їх перепалиш! Це ж не фінал чемпіонату світу!».
Вершинін: «Ти не розумієш! Стерн не грає в футбол. Він знищує людей. Якщо вони не будуть готові вмирати на полі — він їх розірве!».
Хлопці налякані. Вони ніколи не бачили свого тренера таким наляканим і злим водноча