глава 12.1

Рейгалем

Побачивши його, дівчина кинулася бігти. Ні. Від нього не сховаєшся. Рейгалем кинувся за втікачкою.

Як же невчасно закінчився магічний ресурс. Він і забув, коли доводилося ось так за кимось бігти. Якщо він і переслідував когось, то користувався порталами. Тепер же потрібно було використовувати тіло.

Він не дасть їй зникнути. Тим більше зараз. Вона замішана в цій справі. На найманця не була схожа, можливо, напарниця мага або співучасниця у справі.

Факт - незаперечна річ. Вона тут не просто так і може пролити світло на багато нюансів справи, відповісти на потрібні питання.

Думки про допит цієї дівчини викликали в інфанту спогади їхньої першої зустрічі. Якесь ледь вловиме почуття промайнуло в нетрях свідомості. Почуття власності чи що. Їх нічого не пов'язує і одночасно, здавалося, всесвіт зводить їх разом.

Дівчина спритно перестрибувала через високі кущі з ягодами й оббігала дерева, які могли нашкодити людині, що проходила повз них.

Вона добре орієнтується в лісах ельзи. Це теж наводило на певні думки. Або злодійка підготувала шляхи відступу заздалегідь, або була мешканкою цих місць.

Рей бачив, як вона обігнула дерево Дзюбоко19. Зовні воно мало невинний і навіть привабливий вигляд. До нього хотілося підійти й сховатися від сонця. Однак, якщо уважно придивитися - стане помітно, що його гілки дивні. Якщо підійти дуже близько до одного з цих дерев, воно схопить довгими гілками і присмокчеться своїми відростками, а потім висмокче всю кров з тіла. Злодійка знала про це, тому й обійшла його стороною.

Куди вона біжить? Рейгалем скорочував відстань. Зараз він чітко бачив, як рухається її мініатюрне тіло. Як вона майстерно закидає ногу для стрибка над гострим валуном між деревами.

Під час бігу її волосся, кольору чорної мальви, розвівав вітер. Рею здавалося, що вловлює його запах. Аромат квітів, назви яких не знав.

Вона повернула вправо, обігнувши колючі непрохідні кущі різенів20.

Ось і попалася! Рейгалем заусміхався, сповільнюючи біг, але продовжуючи слідувати за нею. Злодійка сама загнала себе в пастку. Тут він її і схопить, нікуди не дінеться. Залишилося зовсім трохи, відстань скоротилася, але Рей вже не поспішав - вона в пастці.

Дівчина зупинившись біля кручі, подивилася вниз, потім поглянула на свого переслідувача, який був уже так близько. Рей бачив колір її очей, вже міг розрізнити її обличчя, погляд. Він не був переляканим, швидше нерішучим.

Наївна, думає вдасться втекти. І тут сталося те, чого він ніяк не очікував - дівчина відвернулася і стрибнула з обриву.

Коли це сталося, Рею здалося, що всередині у нього щось обірвалося. Він кинувся слідом. Відстань до кручі чоловік подолав за хвилини і стрибнув за нею. Але магія захисного полога відкинула його назад. Він знав, що так буде. Знав, що далі за обривом вода, знав, що полог відкине його, але стрибнув.

Це приватні володіння середніх варунців, захищені магічним куполом. Але мозок замкнув цю інформацію. Розуміння того, що злодійка змогла пройти крізь завісу, стрибнути з кручі, піти від нього, помутило розум. Дії, а потім міркування. Але ж це зовсім на нього не схоже.

Піднявшись із землі, інфанту підійшов до обриву. Серед сіро-блакитної води він побачив, що з дівчиною нічого не сталося - вона пливла. Гнів і лють охопила його. Їй знову вдалося втекти! Їй легко вдалося обвести його навколо пальця.

Хто вона? Невже варунці підіслали її? Він нанесе офіційний візит власникам цих земель. Обов'язково поговорить з ними, дізнається про їх плани.

Але зараз емоції переповнювали його. Він хотів рвати і метати. Злодійка його перехитрила. Рей не тільки не повернув алатир, тепер він ще й упустив спільницю мага.

Інфанту хотів піти, але не міг відірвати від неї погляду. Він спостерігав, як вона пливла, як вибралася з води. Навіть з такої відстані Рей бачив, як мокрий чоловічий одяг облягає її тіло. Злодійка обернулася. Вона дивилася на нього, але він не бачив ні зловтіхи на її обличчі, ні переможної посмішки. Дівчина немов вивчала щось в ньому, намагалася роздивитися, а потім, відвернувшись, пішла геть.

_____

[Дзюбокко19]-дерево-вампір, яке хапаючи жертву, пронизувало її гілками та висмоктувало кров.

[Різенів20] - (вигадка автора), колючі кущі, про які можна поранитися, хоча зовні вони мають привабливий вигляд.