глава 37

Христина 

- І давно ти про все здогадалася? - запитав Деміон, обіймаючи свою бонобi, сидячи біля вікна. 

Вони перемістилися з імператорської канцелярії в замок чорного дракона. Після пригод  Христина із задоволенням прийняла ванну і зараз насолоджувалася соковитими фруктами, до смаку яких ще не звикла. 

- Сумніви закралися з самого початку. Аж надто у мене  був сильний потяг до тебе. Я думала божеволію, коли все в незнайомій людині нагадувало Деміона. Довелося перевіряти свої здогади, - посміхаючись, Христина провела подушечками пальців по його щоці. 

- І ти мовчала? Тобі не було мене шкода ? - лукаво посміхнувся Деміон, перехоплюючи її руку і цілуючи пальці. 

- Як і тобі, коли ти пожартував зі мною в лісі. Я думала помру від страху. 

Чоловік засміявся, мабуть згадавши, як Христина з усього маху врізалася в нього. 

- Я так боявся тебе втратити, - сказав він, дивлячись їй в очі. 

- Правильно, між іншим, боявся. Я не збиралася бути дружиною чорного дракона. У мене в моєму світі бізнес залишився, як виявилося Оля теж тут. Перший час магазини зможуть працювати без мене, а потім що?   

- Придумаємо як бути, якщо не захочеш залишитися в Фіє_каста, вирушимо на Землю. Мені припало до душі життя повне різних гаджетів і ноутбуків, - продовжуючи цілувати її пальці, вимовив Деміон.- Мені все одно де жити, головне, щоб ти була поруч. 

Христина розповіла чоловікові історію Ріхара, про свої пригоди, приховавши лише пару деталей. 

- Добре, я подумаю, де б хотіла залишитися. 

Деміон нахилився до неї і легенько провів язиком по її губах, злизуючи залишки соку солодкого плоду каіспі *.   

- Як я нудьгував за твоїми губами, - він поцілував її шию, рукою оголюючи плече Христини, - за твоїм прекрасним тілом. 

Каіспі * - фруктове дерево з солодкими помаранчевими плодами.