глава 36.1

Деміон

Невідомість лякала, а відсутність новин і втрата зв'язку з коханою приводила в лють. Брат і невістка по черзі відвідували його, повідомляючи, що поки все залишалося незмінним. Роналу не знайшли. Де перебувала Оля, теж не відомо.

Раптом Деміон відчув біль у грудях і страх за Христину. Його бонобi загрожувала небезпека. Він перервав розмову з принцом і заметушився по камері, намагаючись вирватися і летіти на допомогу до своєї коханої. Страшне відчуття безпорадності охопило чорного дракона. Прийнявши іпостась ящера, він став битися об стіну своєї камери, яка не піддавалася. З крил і тіла дракона текла золотиста кров, яка дуже контрастно виділялася на чорній лусці.

Врятувати! Захистити! Бути поруч з нею і розірвати будь-кого, хто поруч! Ця клітка не пускала Деміона до неї, до найпрекраснішої і рідної, красивої і єдиної, тієї, заради якої він готовий піти на все.

Все припинилося, ящер затих, приймаючи іпостась людини. Клацнувши пальцями, чоловік «надів» на себе одяг. Він приходив до тями і не міг зрозуміти, що сталося, чому небезпека зникла. Деміон перевів погляд на руку з міткою, та не змінювала колір.

Чоловік зцілив себе.

- Що трапилося? - запитав принц, весь цей час спостерігаючи за Деміоном і заспокоюючи його, але той заспокійливих слів не чув.

- Щось відбувається з моєю Христиною.

Біля Деміона, прямо в камері, відкрився портал і з нього вийшла його бонобi. Чоловік вражено дивився на неї, не вірячи своїм очам.

- Дем? - лукаво запитала вона.

Деміон не відразу зрозумів, чому вона поставила таке питання, а коли зрозумів, на мить застиг на місці. Як йому вчинити? Збрехати, що перед нею маг? Чи сказати, нарешті, правду? А якщо правда її відштовхне?

Чоловік вчинив так, як підказували йому інстинкти, він притиснув до себе свою бонобi і поцілував, а вона не опиралася, так само пристрасно відповідаючи на поцілунок.

Здавалося, від такого жаркого дотику губ і сплетіння язиків, вибило все повітря з легенів. Час зупинився. Нічого зараз не мало значення, крім них двох.

Такий солодкий момент перервала Христина. Вона відсторонилася від чоловіка і промовила:

- Ти просив шанс, я даю його тобі, але врахуй, це все завдяки дракону, - серйозно промовила вона, - вважай, що моє серце підкорив він, а не ти.

Деміон радісно засміявся і, підхопивши Христину на руки, закружляв по кімнаті.

- Дракон і я, завдяки тобі, - одне ціле.

Він тримав у руках своє щастя і не бажав відпускати. Його маленька! Вона все знала, вона його розуміла, вона належала тільки йому.

- Не думай, що я забула ту руду дівку, яка приходила до тебе в таверні, - взявшись у боки, з незвичайним войовничим виглядом, заявила Христина, коли Деміон поставив її на підлогу.

- Ти хіба не знаєш, що дракон не може зраджувати своїй бонобi? - втрутився в розмову принц, який спостерігав за возз'єднанням закоханих.

- Це була не дівка, а повелитель Себека, він метоморф і вміє приймати будь-який образ, - зізнався Деміон.- Я не сказав одразу, хотів тебе позлити.

- Ах ти ж! -Христина вдарила чоловіка в плече.

Він, сміючись, знову притягнув її до себе.

- А що це за місце? Ти злочинець? Чому ти тут? - озираючись на всі боки, запитала Христина.

- Це винахід імператорських магів, щоб дракон не зміг вибратися і кинутися до своєї істинної на допомогу.

Дівчина, побачивши на стіні в'язку ключів, подумки притягнула їх до себе. Коли вони опинилися в камері, Христина без проблем відкрила замок і випустила Деміона.

- І мене випусти. Мені потрібно рятувати свою бонобi, - попросив Форнітель.

Христина задумливо подивилася на принца, вирішуючи, чи варто відкривати замок на його камері.

- Моя бонобi Оля - твоя подруга, - додав чоловік.

Цей аргумент змусив Христину поспішно відкрити камеру і звільнити Форнітеля.