глава 12.2

Христина

Христина почула ляскання крил. Вона злякано прислухалася до звуку. Невже дракон? Дівчина встала з-за столу і підбігла до вікна, але нічого не змогла роздивитися.

-Ти чого? - здивувався Сінсах.

-Я чую дракона, - нервово відповіла вона.

-Не думаю, - продовжуючи трапезу, сказав Сінсах.

У двері постукали. Христина підійшла до дверей, що вели в іншу кімнату. Якщо це виявиться Деміон, вона встигне втекти. Але , на щастя, це був маг. Дівчина полегшено зітхнула. Вона навіть посміхнулася чоловікові, який похмуро глянув на неї.

-Не очікував тебе так рано, - посміхнувся Сінсах.

-Так вийшло. Був недалеко, вирішив зайти за дівчиськом.

-Перекусимо? - запропонував імператор.

-Ні, якщо ваша родичка готова, можна рушати.

Христина закивала, поспішно підійшовши до чоловіка. А Сінсах простягнув їй мішечок.

-Сінсах, що це? - невдоволено запитав маг. - Не переживай, я оплачу витрати, рахунок буде виставлено потім.

Христина взяла коричневий кисет. У ньому знаходилися кристали. Дівчина знала, що в цьому світі платіжним засобом є золото. Це означає, що дядько дав їй артефакти. Шкода, вона про них мало що знала, незважаючи на розповіді батька. Актур хоч і був магом артефактів, але розповідав про кристали рідко, а невелика кількість книг в їхньому будинку була присвячена ритуалам і обрядам. 

-Я дав камені. Думаю, вам вони знадобляться.

Маг знехотя кивнув  і попрямував до виходу, не чекаючи, поки Христина попрощається з дядьком. Він точно знав, що вона піде за ним. Так і сталося. Дівчина поспішно обняла Сінсаха і поспішила за чоловіком. Вона не бачила лукавої усмішки їм услід. Адже все йшло за планом, але він був придуманий не нею.

Вийшовши за межі володінь Сінсаха, Христина озирнулася навколо. Дерева і кущі. Чомусь їх вона не очікувала побачити. Дівчина думала, що поруч розташовані інші володіння. Нехай дорога буде довшою, але тільки не дерева! Повелитель Умлінго живе в лісі? Дівчина озирнулася і здивовано відзначила, що більше не бачить володінь дядька.

Немов читаючи її думки, чоловік сказав:

-Це таємний маєток Сінсаха. І він лише один з багатьох. Його приховано пологом та ілюзією. Його можуть знайти одиниці.

Тобто, якщо вона сама захоче повернутися, без обряду не обійтися. Цікаво, як часто можна до обряду «рідної крові» вдаватися?

Дівчина, не поспішаючи, йшла за магом. Їй не подобалося йти через нетрі, дуже відставала і була не в захваті від ідеї пересуватися таким способом. Навіщо йти по лісі, якщо в цьому світі є портали? Христина пригнічено подивилася на свій одяг. Він за такий короткий час вже встиг забруднитися і, в деяких місцях, порватися. Особливо постраждав подол і оборки наряду.

Вона пошукала поглядом свого супутника, його ніде не було. Христина втратила мага з поля зору. Дівчина хмикнула. Ох ці чоловіки. Вона вже підбирала слова, щоб висловити своє невдоволення з приводу їх походу, як раптом почула цей звук. Знову!

Дівчина підняла голову і побачила його. Серед хмар ширяв чорний дракон. Христина з жахом заметалася серед кущів. Вона побігла в бік, туди, куди, на її думку, пішов маг.

Дівчина бігла, боячись підняти голову і побачити його. Не хотіла опинитися в лапах ящера. Якимось шостим почуттям Христина розуміла, що це не просто чорний дракон, це її ящір! Істота, якій вона належала, як дружина, згідно із законом цього світу.