Розділ 13. «На межі довіри»

Вечірнє місто сяяло тисячами вогнів. Дощ, що пройшов кілька годин тому, залишив на асфальті дзеркальну поверхню, у якій відбивалися ліхтарі та неонові вивіски. Марко повільно йшов уздовж набережної, засунувши руки в кишені. Після розмови з Оленою він не міг позбутися дивного відчуття — ніби їхні стосунки стояли на межі чогось незворотного.

Олена сиділа у своєму кабінеті. Перед нею лежали договори, фінансові звіти, плани нових проєктів, але жоден документ не міг змусити її думати про роботу. Вона ловила себе на тому, що знову й знову згадує усмішку Марка, його впевнений погляд і те, як він легко руйнував стіну, яку вона будувала навколо себе роками.

Телефон тихо завібрував.

— «Ти ще працюєш?» — написав Марко.

Олена усміхнулася.

— «Намагаюся.»

— «Тоді я краду тебе хоча б на годину.»

Вона довго дивилася на повідомлення, а потім, не вагаючись, відповіла:

— «Добре.»

Через сорок хвилин вони вже сиділи на терасі невеликого ресторану біля моря. Тут не було журналістів, бізнес-партнерів чи випадкових знайомих. Лише шум хвиль, теплий вітер і вони удвох.

— Ти знаєш, — тихо сказав Марко, — раніше мені здавалося, що люди з вашого світу живуть зовсім інакше.

— А тепер?

— Тепер бачу, що ти така сама людина. Просто дуже довго змушувала себе бути сильною.

Олена опустила очі.

— Слабкість дорого коштує.

— А довіра?

Вона мовчала.

Марко простягнув руку через стіл і легко торкнувся її долоні.

— Я не прошу від тебе обіцянок. Просто дозволь бути поруч.

Олена повільно переплела свої пальці з його.

— Це страшніше, ніж будь-яка угода, яку я коли-небудь підписувала.

Він усміхнувся.

— Зате ця угода може зробити нас щасливими.

Вона вперше за довгий час щиро засміялася.

Та їхній спокій тривав недовго.

На телефон Олени надійшло повідомлення від служби безпеки компанії:

«Терміново. Завтра зранку призначено позапланову перевірку. Є підозра, що хтось із керівництва передає конфіденційну інформацію конкурентам.»

Усмішка зникла з її обличчя.

Марко відразу помітив зміну.

— Що сталося?

Олена повільно поклала телефон на стіл.

— Схоже... хтось почав гру проти мене.

Вона ще не знала, що наступний день змінить не лише її бізнес, а й перевірить їхні почуття на міцність. Новий ворог уже зробив свій перший крок, і тепер небезпека торкнеться не лише її, а й Марка.