Частина 1. Аромат Кави

В мене є дивне хобі. Я полюбляю розподіляти людей на аромати. Ось, наприклад, ця симпатична дівчина, яка пише моє ім'я на паперовому стаканчику, — кориця. Коли б я не завітала до неї в кав'ярню, вона постійно привітно усміхається до клієнтів. В неї завжди охайний манікюр, гарна зачіска, а великі сережки-кільця завершують її чарівний образ, роблячи овальне обличчя більш виразним та по-дитячому милим. Коли вона наливає каву, завжди весело пританцьовує, наче кожен день для неї ще одне маленьке свято. А коли гукає клієнта, аби видати запашне замовлення, її дзвінкий голос лунає наче радісний дзвоник. Ця тендітна дівчина заряджає своїм настроєм оточення, навіть однією єдиною фразою:

— Ваша кава, Мія.

Виходячи з теплої кав'ярні, де п'янкий аромат свіжомеленої кави доводить мої рецептори до екстазу, я наповнюю легені холодним повітрям та видихаю невеличку хмаринку пару. Попри те, що сьогодні останній день року, на вулиці немає жодної ознаки зими: ані снігу, ані пухкеньких сніжинок, які б повільно кружляли над містом. Геть нічого, крім холоднечі, що змушує мене сховати вільну руку в кишеню, а іншу грітися від гарячого стаканчика, котрий трохи обпікає мою долоню. 

Цікаво. З такого великого різноманіття запахів… який підходить мені? Я звикла порівнювати з чимось навіть незнайомців, але єдиною людиною без особливого аромату, виявляюся саме я. 

Я переходжу вулицю та ледве втримую рівновагу, підковзнувшись на невеличкій замерзлій калюжі. Кава трохи розплескується, й декілька крапель потрапляють на рукав моєї куртки. Добре, хоч не впала, але в мене немає часу на зволікання! Я вже запізнююся на зустріч з друзями, адже сьогодні ми вирішили зібратися напередодні Нового року.

“Таємний Санта” — моя ідея, щоб мати хоч якусь змогу побачити Адама в новорічний вечір. На жаль, ми не будемо лише вдвох, але принаймні повинно бути веселіше, ніж готуватися до свята з батьками. Не маю нічого проти святкування з сім’єю, проте, ненавиджу готувати та прибирати оселю весь вечір, щоб зустріти новий рік і невдовзі лягти спати. 

Нас завжди було четверо: Адам, я, Джон і наша казкова принцеса Карін. Втім я ніколи не була близькою з цією дівчиною, хоча батьки не раз змушували нас залишатися одна в одної на ночівлі, спілкуватися на сімейних вечорах та святах. Напевно, через це ми й продовжили спілкуватися в школі й терпіти одна одну, адже інакше це просто не можливо назвати. Ми приречені товаришувати, тому що її тато володіє фірмою, в якій працюють усі наші батьки. Відмовити цій зірці – все одно, що накликати на свою родину лихо.

Ми вирішили зібратися вдома у Карін — занадто солодкої Ванілі, яка приїдається одразу ж, як її скуштуєш. Білявка з величезними блакитними очима, яка не вийде з дому без бездоганних локонів, задля яких просинається зі світанком. В дитинстві мені здавалося, що ця дівчинка передивилася занадто багато мультфільмів про прекрасних принцес, і так й не зрозуміла, що всі вони живуть лише в казковому, уявному світі. Але Карін, здається, вірить в те, що вона єдина реальна принцеса в цій позбавленій будь-якої магії казці.

Двері відчиняються і дівчина голосно вітає мене, запрошуючи до свого замку, де її батько пильно охороняє свою доньку від двох чарівних принців, які сидять у вітальні й ніяково п'ють солодкий чай. Він мовчки сидить навпроти них у великому оксамитовому кріслі й уважно слідкує за кожним їх рухом. Навіть інтер'єр цього дому нагадує якийсь ляльковий будиночок, як один з тих, якими я гралася бувши маленькою дівчинкою. Мої ляльки готували пластикові страви на такій самій чепурній кухні, а біля каміна стояли дуже схожі на ці, — помпезні, строкаті меблі, наче той, хто купував їх геть не має смаку. 

— Отже, час розпочинати! — радісно плескає в долоні Карін, підстрибуючи разом зі своїми локонами. — Мія, а де твій подарунок? Не бачу в тебе жодної коробочки, невже ти забула купити щось зокрема кави?

Я дуже намагаюся стримати свої очі, які ладні закотитися від тембру її солоденького голосу. Втім мені це врешті вдається. Я важко зітхаю, перш ніж відповісти. Все ж таки її батько пильнує за нашою поведінкою. Мені геть не кортить псувати настрій батькам на свята.

— Подарунки можуть бути не лише в коробках, Карін, не хвилюйся, – відповідаю я, видавлюючи з себе доволі нещиру усмішку.

Адам дивиться то на мене, то на теплу каву в моїх руках, й привітно усміхається. Цей хлопець — мій найкращий друг, тож я знаю його звички навіть краще за свої. Він ненавидить солодкий чай, гучні промови, а також ненавидить бути в центрі підвищеної уваги. І Карін не здогадується, що той, хто їй настільки подобається, терпіти не може ваніль. 

Наразі вона навіть не принцеса, а повноцінна королева цього вечора! Дякую, що хоч не встала на стілець аби проголосити цю зустріч розпочатою.

— Друзі… – промовляє вона, але я не слухаю її урочистих слів, сідаючи біля Адама, який тільки на це й чекає.

— Де тебе чорти носили? – шепоче він мені на вухо.

— Ці чорти послали мене за кавою для дуже слухняного хлопчика, який ненавидить занадто солодкий чай, – відповідаю я, простягаючи йому паперовий стаканчик з теплим напоєм. 

— Це навіть краще за подарунок “Таємного Санти”, — усміхається хлопець, роблячи ковток, — дякую, Мія.

Напевно, вам цікаво дізнатися який аромат в Адама? Для мене він — п'янка кава, яка дарує насолоду з кожним ковтком; яку хочеться пити декілька разів на день, навіть якщо це шкідливо для мого бідолашного серця. Саме його аромат переслідує мене в кожній кав'ярні, нагадуючи його чарівну усмішку щоразу, коли я купую цей напій — його напій. Кожного ранку я прокидаюся від аромату Адама, коли тато готує на кухні сніданок. Так, маю зізнатися. Я закохана в цього хлопця скільки себе пам'ятаю. Наші батьки дуже часто збираються разом на відпочинок у вихідні, через що ми з Адамом, вже наче рідні одне одному люди. Однак, на жаль, я бачу в ньому привабливого хлопця, а не брата. Його м'яке темне волосся й чорні, наче вугілля очі, змушують мене червоніти щоразу, коли я із захопленням роздивляюся їхнього власника. В мене завмирає серце від того, як він вимовляє моє ім'я, а коли його рука ненавмисно торкається моєї, в животі пурхають скажені метелики, ладні перевернути світ догори дриґом!