Розділ 6

Розділ 6

Діма йшов засмучений після всіх подій. Його серце було сповнене тривоги: він бачив, як Софія страждає, і відчував, що Міла зайшла надто далеко. Белла йшла поруч, намагаючись підбадьорити брата. Вона сказала:

– Ми більше не повинні тримати Мілу в друзях. Вона зрадила довіру й завдала болю Софії.

Діма мовчав, але в його очах світилася рішучість. У цей момент Софія підійшла до них і тихо промовила:

– Я мушу зізнатися… все це було через мою помсту Мілі. Я хотіла, щоб вона відчула біль, який відчуваю я.

Діма глянув на Софію. Він бачив її розгубленість і біль, але не хотів її звинувачувати. Він узяв її руки у свої й лагідно сказав:

– Я тебе не виню. Ти пережила зраду від сестри, і це нестерпно. Але ти не повинна дозволяти помсті керувати тобою.

Софія відчула тепло його слів. Вперше за довгий час вона відчула підтримку, яка була щирою й безкорисливою. Вона вирішила піти до нього додому, щоб віддати конспект і поговорити відверто.

Белла, спостерігаючи за ними, зрозуміла: між Софією й Дімою може народитися щось більше, ніж дружба. Вона бачила, як брат дивиться на Софію — ніжно, з повагою й прихованим коханням. І вперше Белла подумала, що саме він може стати тим, хто вилікує розбите серце їхньої подруги.

Того вечора Софія одягла своє улюблене лавандове плаття — ніжний відтінок, який завжди додавав їй впевненості й витонченості. У руках вона тримала конспект, який хотіла віддати Дімі. Її серце билося швидше, ніж кроки, адже вона знала: ця зустріч буде особливою.

Діма чекав у своїй кімнаті, хвилюючись і водночас радіючи. Коли Софія зайшла, він чемно запропонував їй сісти. Вона простягнула йому конспекти, показуючи, які записи має. І раптом її погляд зупинився на книжці про Париж, що лежала на столі.

– Париж! – вигукнула Софія з радістю. – Я теж мріяла про нього!

Діма усміхнувся й почав розповідати:

– Я завжди хотів після школи поїхати туди, працювати й жити серед вузьких вуличок, кав’ярень і світла Ейфелевої вежі.

Софія слухала його з захопленням і додала:

– А я мріяла мати там маленький бізнес, створити сім’ю… Париж для мене — символ нового життя.

Їхні мрії несподівано збіглися. Між ними спалахнуло відчуття близькості, ніби вони давно знали одне одного. Софія почала забувати про Макса, її думки поступово відходили від болю зради. Вона дивилася на Діму й бачила в ньому щось особливе, що раніше не помічала.

Діма не поспішав відкривати свої почуття. Він боявся злякати її, але його серце билося від щастя. Коли Софія трохи засоромилася, він ніжно погладив її руку, даруючи тепло й підтримку.

У цю мить Софія зрозуміла: поруч із Дімою вона може відчути спокій і надію. Лаванда її плаття й Париж у його книжці стали символами нового початку, який тільки зароджувався між ними.