Розділ 3

Розділ 3

Минув місяць. Софія все ще перебувала в комі, лежачи без свідомості. Біля неї невідступно чергували сестра Вікторія та найкраща подруга Аня, які, як завжди, виглядали витончено, наче француженки. Навіть їхні капелюшки були однаковими, лише образ Ані був у синіх тонах.

Раптом Софія заворушилася й розплющила очі. Її слабкий голос порушив тишу:

– Що сталося? – запитала вона, звернувшись до Вікторії.

Вікторія усміхнулася, намагаючись виглядати спокійною:

– Ти була без свідомості цілий місяць. Ти потрапила під машину, рятуючи Оленку.

Софія насупилася, намагаючись пригадати. Її голос затремтів від тривоги:

– А де Макс?

Вікторія й Аня переглянулися, уникаючи її погляду. Вони спробували перевести розмову на іншу тему, щоб не ранити її. Але Софія відчула обман, схопилася з ліжка й вибігла з палати.

– Софіє, зачекай! – вигукнула Вікторія, кинувшись слідом, а за нею поспішила Аня.

Софія, ще слабка, але керована відчаєм, побігла до шкільного подвір’я. Там, біля старого дуба, вона побачила Макса. Її серце завмерло, коли вона помітила поруч із ним Мілу. Макс ніжно поцілував Мілу, і в цей момент світ Софії зруйнувався.

Вікторія й Аня підбігли саме вчасно, щоб побачити, як Софія стоїть у заціпенінні.

– Міло… – лише прошепотіла вона, ледве вірячи своїм очам.

Міла, не приховуючи нічого, спокійно відповіла:

– Я давно закохана в Макса. Ми почали зустрічатися, поки ти була в лікарні. Пробач.

Софія була приголомшена. Вона повернулася до Макса, сподіваючись на пояснення, але той холодно сказав:

– Мені було боляче, коли ти лежала без свідомості. А Міла завжди підтримувала мене. Ми вирішили бути разом.

Софія, уже не стримуючи емоцій, закричала:

– Як ви могли?! Максе, я кохала тебе всім серцем! Міло, я завжди була на твоєму боці, завжди допомагала тобі! Я більше не хочу вас бачити!

Не витримавши, вона втекла зі сльозами. Аня поспішила за нею, намагаючись заспокоїти.

Вікторія, залишаючись на місці, зі злістю звернулася до Міли й Макса:

– Ти, Міло, безсоромна! Як ти могла так підло вчинити з сестрою, знаючи, що вона кохає Макса? А ти, Максе… я від тебе такого не очікувала. Не смій більше наближатися до Софії!

Вона різко розвернулася й пішла, залишивши їх стояти в незручному мовчанні. Макс на мить задумався, усвідомлюючи, що вчинив неправильно, але Міла продовжувала переконувати його:

– Ми вчинили правильно. Життя продовжується. Чекати Софію вічно було б нерозумно.

У своїй кімнаті Софія безупинно плакала, поїдаючи морозиво. Поруч із нею сиділи Вікторія й Аня, намагаючись підтримати її. Вікторія, гладячи сестру по плечу, тихо сказала:

– Як Міла могла так підло вчинити з тобою? Вона знала, як сильно ти любиш Макса.

Аня посміхнулася Софії:

– Ти чудова. Ти знайдеш того, хто покохає тебе так, як ти заслуговуєш.

Несподівано до кімнати увійшла Оленка. Вікторія, глянувши на неї, вирішила залишити Софію з гостею наодинці. Вона й Аня вийшли, давши можливість поговорити.

Оленка, трохи збентежена, сіла поруч:

– Дякую тобі за те, що врятувала мене. Я дізналася про твою ситуацію від Вікторії… і думаю, що знаю, як тобі допомогти. Макс і Міла завдали тобі болю? Тоді змусь їх пошкодувати.

Софія, витираючи сльози, з цікавістю подивилася на Оленку:

– Що ти пропонуєш?

Оленка хитро посміхнулася:

– Ми змусимо їх пошкодувати. Ти забереш у Міли її друзів.

За дверима, підслуховуючи, Вікторія й Аня перезирнулися. Аня зітхнула:

– Вона змінилася. Оленка підштовхує її до помсти.

Вікторія кивнула, додавши:

– Я не впевнена, що це правильний шлях, але, мабуть, ми маємо її підтримати. Макс і Міла вчинили з нею жорстоко.

Обидві вирішили залишатися на боці Софії, незважаючи на сумніви.

Увечері, коли Софія заснула після важкого дня, Вікторія й Аня залишилися на кухні. Лампа кидала тепле світло, але їхні обличчя були серйозними.

– Її серце кров’ю обливається, – тихо сказала Вікторія, дивлячись у чашку з чаєм. – Я ніколи не бачила Софію такою зламаною. Вона завжди була ніжною, витонченою, мов лавандовий аромат… А тепер її очі повні болю.

Аня зітхнула, поправляючи свій синій капелюшок:

– Мені теж боляче дивитися на неї. Вона заслуговує на щастя, а отримала зраду від тих, кого найбільше любила. Макс і Міла вчинили жорстоко.

Вікторія задумливо кивнула:

– Але мене непокоїть Оленка. Вона говорить про помсту, і Софія слухає її. Я бачу, як у нашій ніжній подрузі народжується щось нове – небезпечне.

Аня нахилилася ближче:

– Оленка завжди була бунтаркою. Вона не боїться йти проти правил. І тепер вона може втягнути Софію в гру, де головним стане не кохання, а відплата.

Вікторія стиснула руки:

– Я боюся, що ця помста зруйнує Софію остаточно. Вона втратить свою ніжність, свій лавандовий світ.

Аня задумливо відповіла:

– Можливо, саме через біль вона знайде нову силу. Але чи не стане ця сила темною?

Вони замовкли, слухаючи нічну тишу. У кожної в серці було відчуття тривоги: Софія стояла на межі між любов’ю й ненавистю, а Оленка вже плела свої плани.

Вікторія прошепотіла:

– Якщо ми не будемо поруч, Софія може втратити себе. Ми мусимо стежити за нею й захистити її від самої себе.

Аня кивнула, і їхні погляди зустрілися. Вони знали: попереду чекає випробування, де дружба й сестринська любов стануть єдиним щитом проти темних задумів Оленки.