Розділ 1
Міла поспішала алеєю парку, загорнувшись у теплий шарф, ніби намагаючись сховатися від вечірнього холоду й власних думок. Її серце тремтіло від радості й хвилювання — вона так чекала зустрічі з Максом, сподіваючись на відверту розмову цього вечора.
Та раптом її кроки завмерли. Біля ставка, освітленого м’яким світлом ліхтарів, вона побачила знайомі силуети. Софія, її сестра-близнючка, сміялася поруч із Максом. Вони годували лебедів, і ця сцена виглядала так ніжно, ніби кадр із романтичного фільму.
Макс нахилився й ніжно поцілував Софію. У ту мить щось обірвалося всередині Міли. Вона відчула, як холодний вітер пройшов крізь її серце, розбиваючи його на крихкі уламки. Тихо розвернувшись, вона пішла геть, відчуваючи, як сльози котяться її щоками.
Образ Софії завжди був витончений і романтичний, натхненний стилем француженок. Вона виглядала елегантно, ніби героїня з паризьких вулиць. Її гардероб складався з речей пастельних відтінків, а головним акцентом був лавандовий колір. Софія носила капелюшок, схожий на той, що був у старшої сестри Вікторії, але її капелюшок мав відтінок лаванди, що підкреслював унікальність. У кімнаті Софії стояли букети сушеної лаванди, а її улюблені парфуми мали легкий аромат, який огортав її загадковим і спокійним ореолом.
Любов до лаванди проявлялася у всьому: у кольоровій палітрі одягу, виборі аксесуарів та навіть у дрібницях, які вона використовувала щодня. Це додавало її образу гармонії, ніжності та витонченого шарму, який завжди привертав увагу. Такий стиль підкреслював її м’якість і водночас внутрішню силу, що почала проявлятися, коли вона зіткнулася з труднощами.
Повернувшись додому, Міла зачинилася у своїй кімнаті. Вона дивилася у дзеркало, шепочучи собі:
– Софія заслуговує на щастя, а я… Я закохана в її хлопця. Як же це боляче…
Почувши тихе ридання, двері відчинилися, і до кімнати зайшла Вікторія, їхня старша сестра. Вона була одягнена в елегантне рожеве пальто й капелюшок, що робив її схожою на француженку. Вікторія нахилилася й запитала:
– Чому ти плачеш, сестричко? Що трапилося?
Міла не витримала й розповіла все. Вікторія слухала уважно, але її відповідь була холодною:
– Міла, ти ще знайдеш свого хлопця. Не заважай щастю Софії. Вона заслуговує на це.
Ці слова вдарили Мілу сильніше, ніж вона очікувала. Вона зрозуміла, що старша сестра не на її боці. Але саме в цей момент у її душі щось змінилося. Витерши сльози, вона твердо сказала собі:
– Я не можу просто стояти осторонь. Якщо я кохаю Макса, я повинна боротися за своє щастя!
#2406 в Любовні романи
#511 в Короткий любовний роман
#226 в Молодіжна проза
#35 в Підліткова проза
Відредаговано: 14.02.2026