Аромат дорослості

Більше за все маленька Вітуся любить тримати в руках мамину сумочку. Мабуть, саме яскрава велика сумка робить будь-кого дорослим. Особливо якщо вона червоного або рожевого кольору. Тоді всі люди навколо точно побачать, яка красива і доросла дівчинка поруч з ними.

А якщо ще й матуся дозволить її відкрити та перебрати в сумочці всі речі, які сховані в ній, Вітуся буде найщасливішою дитиною у світі. Адже мамина сумочка - це ніби таємнича скриня з коштовностями. А кожен предмет у ній пахне по-особливому: солодко та тепло. І справа зовсім не в тому, що в сумочці лежить маленька пляшечка маминої улюбленої парфумованої води. Головне - що всіма цими речами користується найкрасивіша мама, яку Вітуся дуже-дуже любить.

Сьогодні саме той день, коли матуся нікуди не поспішала і  дозволила своїй донечці порпатися в її сумочці. Вітуся в найкращому передчутті притулила до себе мамину сумку та глибоко вдихнула повітря. Речі пахли звично й водночас по-особливому.

Це був запах парфумів та косметики, весняних квітів, що цвітуть зараз, та трішки неприємних вихлопів від автомобілів - матуся вчора довго йшла пішки з роботи. Абсолютно не відчувалося запаху матеріалу самої сумки - це була улюблена мамина річ, з якою вона ходила вже досить довгий час.

Вітуся в радісному захопленні потягла за застібку. В сумочці було два великих відділення та внутрішня кишенька - у ній мама частіше за все носила ключі від будинку. Дівчинка радо сіла на підлогу та почала займатися улюбленою справою. Спочатку вона виклала абсолютно все, що лежало у першому великому відділенні.

За хвилину на підлозі опинився великий темний блокнот, в який мама старанно записує всі справи, які доручили їй виконати на робті. Поруч із ним вже лежала важкенна залізна кулькова ручка з написом "Успіхів у роботі". Правда, Вітуся сама прочитати цей напис не могла, і щоразу просила про це маму. Та за декілька разів вона вже вивчила ці слова напам’ять, і коли діставала ручку, манірно вдавала, що сама читає напис, водячи по літерах пальчиком.

У наступному відділенні лежало декілька старих рекламок - дівчинка дуже любить гратися ними. Адже вони яскраві та повні різних картинок - різноманітної техніки, косметики або меблів. Вітуся маленькими ручками потяглася знову у друге широке відділення та налапала там гребінець. Це був найзручніший гребінець, який тільки дівчинка тримала в руках. Хоча матуся не дозволяла їй ним розчісуватися - ця річ належала лише мамі, і Вітуся покірно тримала його в руках і ніколи не прикладала до свого волосся.

На самому дні лежала невеличка шовкова нашийна хустинка. Її Вітуся любила найбільше - вона пахла маминою парфумованою водою і ще чимось дорослим та недосяжним. Що було домішком цього незвичайного запаху Вітуся не знала - адже пляшечка парфуму пахла дещо інакше.

Надійшла черга до найцікавішого: маленького відділення на застібці. Саме там лежала матусина косметика, яка вабила Вітусю неймовірною силою. Це невідомий наразі для неї світ краси та дорослості.

Скільки вона мріяла, що будет так, як і мама, дивитися в маленьке розцяцьковане різнокольоровими камінчиками люстерко, та підводити губи яскравою помадою. Але матуся дозволяе фарбувати губи лише дитячою косметикою... Виглядає вона ніби так само, як і мамина, хоча різниця все-таки є: дитяча косметика зовсім не така яскрава.

Вітуся дістала помаду. Вона покрутила її в ручках та аккуранто відкрила. Помада була вже наполовину використана, і дівчинка звернула увагу на незвичайний гострий кут з одного краю. Вітуся пам’ятала, як мама смішно підвертала губу, коли намащувала її помадою.

Настала черга пудри. Матуся дуже любить цей продукт перш за все за зручне люстерко. Чому воно так полюбилося мамі, дівчинка не знала. Вона лише помітила, що кількість пудри ніколи не зменшується. Дивно що мама не використовує її подумала Вітуся, адже пахна вона неймовірно солодко. Вітуся навіть трошки вмакнула туди пальчик, а потім сдмухнула ароматні крихти.

Далі маленька ручка вхопилася за маленьку скляну пляшечку. Це матусина парфумована вода. У ніжно-блакитній абсолютно гладенькій пляшечці булькала прозора рідина. Якщо її інтенсивно збовтувати, в ній з’являится маленькі бульбашки, які швидко почнуть зливатися в одну, і одразу, як вона стане вилокою, мега-бульбаша лопна і рідина звову стане однорідною. Вітуся могла так гратися довго - дивится як рідина стає мутною і з бульбашками, і як через кілька секунд вона знову стає прозорою і спокійною. Диво та й годі.

І тут Вітуся наткнулася на дещо особливе: крем для рук. Мама рідко носила його з собою в сумочці, але наразі він був тут. Але це саме та косметика, яку матуся не забороняла використовувати донечці. Коли мама намазували свої руки, Вітуся часто підбігала до неї і просила собі крапельку крему, аби і її ручки були м’які та пахучі.

Дівчинка так зраділа своій знахідці, що навіть не помітила, як відкрутила пахучий крем і вичавила собі невеличку крапельку на руки. Але цього здалося замало, і вона натиснула ще трохи. Величезна крапля впала на пол, і Вітуся знітилася. "Дарма, - подумала вона, - тут ще багато крему". Тому вичавила ще трохи. В’язка крапля впала прямо на плаття та колготки. Дічинка не знала що з цим робити, і від несподіванки ручки стислися ще сильніше, і величезна крапля крему впала точно мамі на сумочку...

Злякана дитина, аби не засмутити батьків, вирішила справитися із ситуацією самотужки. Вона намагалася розмазати якнайбільше крему по руках. Але його була занадто багато. Тому вона мазнула трохи на лоб та щоки.... Проте крему було набагато більше, ніж його можна була використати на маленькі ручки.

І тут в кімнату зайшла мама... Вітуся одразу зрозуміла, що мама засмутилася і розгнівалася. Вона суворо запиала:

"Вітусю, а чому крем всюди по підлозі, але не в тюбику?"

"Матусю, я не знаю - це так саме сталося" - знічено відповіла дівчинка.