Глава 4

Вдала нагода

Рандеву, про яке згадав Руапольд, було не чим іншим як в'язницею з особливими умовами утримання. В'язням, які потрапили туди, не те, щоб можна було проживати без турбот, але доводилося задовольнятися дуже багатьом.

У тій в'язниці з особливою прислугою на роликах, що виконує будь-яку забаганку за першою вимогою, та наповненою всілякими можливостями для відпочинку й розваг і скаржитися нема на що було, окрім самотності. Покарання тільки в тому, що в'язні розділені, живуть без дітей і сім'ї собі на втіху, старіють і вмирають, отримуючи тільки найкраще.

- Зараз же повинна народити малюка? Ти цього від мене хочеш?

Говорячи це, Арніка насилу стримувала гнів, а дідусь зі своїми неприйнятними, як він і сам усвідомлював, планами навмисно їй не відповідав.

На допомогу несподівано прийшла мама Арніки, вона видала дуже дивну фразу, одразу ж зменшивши оберти напруги:

- Він настільки гарний, що ти ще хвилюватимешся, щоб я не народила від нього.

На це Руапольду знову нічого було сказати, але дуже хотілося багато чого. Він завис, злячись, що не може виправити реальність зі своїм онуком, було надто пізно. Багато років тому він помилився, дозволив своєму онукові жити як він хоче. А той одразу ж одружився з малятком із сімейства Фуко, онукою музичного генія, дуже гарною, але при цьому настільки ж дурною.

Онука Мартена Фуко не змогла догодити нікому з правлячої сім'ї, включно зі своєю власною єдиною донькою. У них у стосунках були складнощі, адже для Касі головне - краса, а її донька схиблена на враженнях, і який вигляд має при цьому її не турбує.

- Припини опір! Вибору немає! Баделон буде представлений тобі менше, ніж через тиждень. Вам потрібно сподобатися одне одному і закохатися до твого дня народження. Інші варіанти я не розглядаю, - резюмував поспіхом Руапольд, мабуть, згадав, хто він і перед ким.

Блискуча Антонія Доріс, добродушна старенька з довгою світлою косою нижче пояса, у дорогій блискучій діадемі та шикарних сережках, ризикнула втрутитися, сказавши:

- Дівчинко моя, він справді той, хто тобі потрібен. Найреальніший і справжній. Саме такі виховані й шляхетні хлопці, не обділені технологічним вантажем та іншою прогресивною дурницею, проживали на нашій планеті в минулих століттях.

Після сказаного запанувало мовчання, але позитивне, схоже, Руапольд стареньку Антонію підтримував повністю, відчувши це, вона продовжила:

- Впевнена, ти будеш задоволена і щаслива. Мій Баделон тебе не розчарує.

Завдяки Антонії у Арніки була хвилина подумати, згадала, що у неї є купа можливостей для відлякування, навіть стала обмірковувати свої майбутні дії. Якщо врахувати, що цей біо-хлопець не володіє навичками сучасного суспільства, вона запросто зможе його обставити в стосунках. Дозволивши нареченому зробити правильний вибір і вчасно втекти.

Саме тому, швиденько змінивши тактику, Арніка проявила вершини самовладання, коли стримано, але лагідно подякувала Антонії. А звертаючись до батьків смиренно промовила:

- Я принцеса. Від мене в майбутньому залежатиме багато чого. Але сьогодні я повністю покладаюся на сім'ю. І приймаю свою долю, хоч мені й дуже страшно.

І продовжила, трохи підвищивши голос і додавши йому впевненості:

- Але в мене є одна вимога. Ти повинен, дідусю, прийняти її. Розуміючи, в якому занепокоєнні я перебуваю зараз. Після почутого.

- Що це? - голос був надто незадоволений, значить, від Руапольда не варто було чекати нічого хорошого.

- Маріша. Я більше не хочу, щоб вона була моєю особистою служницею.

- Добре, Арніка.

Відповідь була надто поспішною і помітно радісною, можливо тому Руапольд додав, цього разу удавано загрозливим тоном:

- Це все, більше немає умов або вимог? Ти вийдеш за нього заміж у свій день народження, чи не так?

- Так.

Після тієї розмови дідусь справді приставив Арніці свого особистого слугу, причому того самого вечора. На що Кася відреагувала неоднозначно, дуже довго хвилювалася і турбувалася про всяке. Особливо їй не подобалося, який вигляд має Плуто Нуль Один Сім Три П'ять Вісім. Крім того, вона була обурена одним фактом, про що ввечері не замовкаючи тріщала своєму чоловікові. Те, що у Лоренцо у вухах, та й перед очима, проходило підводне занурення батискафа, дуже йому допомагало.

- Дорогий. Це чоловік! Робот-чоловік! У нього такі руки гладкі, і волосся як у мене. Він симпатичний, від людини не відрізниш, як би Арніка не закохалася. А він має і сон її стерегти біля ліжка! - починала Кася одну й ту саму розмову кілька разів того першого вечора.

Насправді загрози ніякої не було, схожість із людиною, про яку говорила цифра три в його номері, дійсно була. Але все ж для швидкості робот-чоловік пересувався на коліщатках, а в очах його сяяло особливе світіння й іноді з'являлися цифри. Навіть для тієї, хто готовий був у когось закохатися, потонути в очах робота було практично неможливо, тим паче наздогнати чи розтопити його серце.

Помилка Руапольда полягала в тому, що він надав Арніці цього Плуто, і не потурбувався про певні запобіжні методи. Про що стало зрозуміло наступного ранку, коли робот Плуто запропонував Арніці вибрати лінзи.

- Які є варіанти? - не розгубилася вона.

- Перший варіант - лінзи для підключення до бази Арно, на випадок наради з ВС-технологами. Другий варіант - лінзи для пригод, з під'єднанням до систем Фуйки і Йо-йо. Третій варіант...

- Секретний варіант. Є такий? - запитувала Арніка не особливо сподіваючись.

Почувся свистячий звук відкриття, Плуто заліз рукою кудись, типу у внутрішню кишеню, і дістав коробочку-бокс із лінзами. Арніці не можна було пасувати, робот може розпізнати невпевненість і припустити, що це помилкова дія.

Молода принцеса діяла впевнено, простягнула руку, взяла бокс, замінила свої ігрові лінзи на секретні.  Трохи налякало шурхіт, але все пройшло нормально, її нові лінзи швидко підключилися до індивідуальної бази.