Глава 2

Перший дзвіночок

В особливому робочому кабінеті Руапольда, розташованому серед гір, перебували ті, кого покликали на таємні збори старійшин.  За великим блискучим столом, до якого декому страшно було навіть доторкнутися через його сяйво, зібралися вісімнадцять представників основних сімей Галактики.

Крім самого Руапольда, був його старший брат, єдиний, хто з присутніх встиг переодягнутися. Також його відсутній онук, а все тому, що ніколи не висловлював своєї думки або навіть інтересу до того, що відбувається. Тут же були три брати сімейства Квардія, що відповідає за поповнення їхньої імперії новими технологіями, і все, більше вони нічим не цікавилися, з усім завжди спокійно погоджувалися.

Кірка Павліцин, глава сім'ї, що відповідає за безпеку, навпаки, цікавило все. Можливо тому крім двох недолугих синів, він привів із собою доньку Моніку, єдиним досягненням якої були всі його онуки.

Том Доріс із лабораторії життя був один, утім, так само, як і представник родини, що відповідає за дослідження космосу. Старший син покійного Романа Найта Роберт, також був присутній один, але з поважної причини, адже молодший перебував на космічній базі, готуючи чергову експедицію.

Над столом у цьому незатишному кабінеті з прозорими стінами, підлогою та стелею світилося повідомлення, яке всі бачили - "Управління Справедливого шляху".

Їхній світ, який одні б називали Галактикою, а інші - Імперією, у побуті називався не інакше як Справедливий шлях. І багато хто не те, що був із цим не згоден, просто їм було все одно. А інші все це й організували.

Те, що сталося в концертному залі, лякало багатьох, але нікого з присутніх не застало зненацька - погрози для їхнього спокою були постійні.

Кільком людям вдавалося створювати конкуренцію сучасному устрою суспільства. Їхні сили виявлялися недостатніми для повалення режиму. Але до їхнього знищення ті встигали створити безліч неприємностей і головного болю вищому колу Справедливого шляху. Адже йдеться про зовнішній вплив на їхню систему життя, контролю і навіть безпеки.

Один із них був настільки кмітливий і розумний, що створив своє власне відокремлене суспільство, використовуючи свої знання, адже він був із родини генія інформаційних технологій. Члени його маленької сім'ї та команда однодумців загинули. Тільки він один, завдяки хитрості та знанням зміг врятуватися, сховатися і навіть створювати проблеми в улаштоване життя колишніх друзів і не тільки.

Гліба Плеу намагаються не чіпати, боротися складно, адже його світ ніхто не бачить, але постійно отримують попереджувальні повідомлення. Де він і що робить не відомо, йому вдається подолати будь-які ступені захисту і кодування даних могутніх систем.

База звідки діє Гліб знаходиться під водою, але шлях до його лабораторії дуже довгий, так думають усі вони. Але це добре спланований і пророблений технічний обман, під водою нікого немає, тільки керована "Устриця", що створює необхідні хвилі.

У світі високих інформаційних технологій не можуть вловити фізичну зустріч крихітного робота і людини на березі океану, решта справа техніки. Занурившись на достатню глибину, автоматизований робот "Устриця" запускається в роботу і починає виконувати спеціальні команди від свого творця.

Те, що сталося сьогодні в концертному залі, провернути непоміченим було неможливо. Усе в цьому світі під контролем, ніхто не може проявитися і нашкодити безкарно.

Нову зовнішню атаку можна було здійснити тільки з незрозумілого пристрою, розміщеного в недоступному місці. Усі вони знали, що це був Гліб, відомий розробник із вищого кола, якого було скинуто за кілька років до цих подій. Але він не знищений, знання і власні розробки в різних технологіях зробили його невловимим.

Місце дислокації Гліба Плеу постійно змінюється, але незмінно знаходиться під великою товщею води. Скільки за ці роки в океан бомб було скинуто та інших знищувальних елементів спрямовано, вода поглинула їх усі.

- Глибина, на якій перебуває об'єкт, близько п'яти тисяч триста двадцяти метрів. Він не статичний, постійно рухається, - звітував Ларгус, вірний помічник Руапольда останнього десятиліття.

Ніхто з людей не хотів би опинитися на місці Ларгуса, але старий захотів бачити саме людину. Йому потрібні були емоції, щоб зрозуміти, чи є надія, у цифрах і звітах Руапольд мало чого розумів.

- Він там?! Цього разу він там, я питаю!?

Старий не міг контролювати свій гнів, завжди так поводився з мовчазними слугами без емоцій. Але бідолаха Ларгус звик, тому відповідав спокійно, хоча не був роботом:

- Швидше так, ніж ні, мій пане. Енергію Плеу розпізнають, але не зрозуміло, у що він занурюється, сам контейнер не візуалізуться. Мені дуже шкода. 

Ларгус навіть похитнувся, у цьому світі у слуг людей шлях був один, у кожного у свій час і часто до закінчення терміну закінчення мирського життя. Їх відправляли в Рандеву, в'язницю з усіма зручностями, ті, хто знали, що це, боялися ще більше. З оточення Руапольда саме Ларгус був одним із тих, хто був там і тим, хто здатен був чогось боятися.

- Знищу Гліба! Повинен! Він мені п'ять ножів у спину всадив. А ви, напевно, думаєте я його без заслуг тоді ізолював?

Нескінченна влада Руапольда дратувала багатьох, хоча якщо говорити про присутніх у кабінеті того дня, то всіх. Але вдалі розробки родини Доріс натякали на те, що цей старий проживе не сто, а ще сто років.

У невеликій компанії розумників, які тут зібралися, були ті, хто обмірковував варіанти знищення старшого Доріса і його дружини. Тоді б з'явилася надія, що сам Руапольд помре власною смертю. Замахнутися на старого не смів ніхто, а все тому, що Гліба Плеу свого часу зрадили, знали по собі, що може вийти, адже й самі звикли вислужуватися.

- Я пропоную новий план, - вирішив підвести риску під зборами Кірк. Йому те, що відбувається, не подобалося, адже він тут не головний.

Після ухвалення чергового плану заходів боротьби з небезпечними елементами для суспільства збори завершилися. Тим паче святкування дня народження Руапольда вимагало уваги, а там було ще достатньо заходів.