3

Розділ 3

– Це не моє життя! Я хочу колишнього життя! Ні. Я хочу повернути себе. Це не правда! Цей світ – неправда. Це не моє! Це – не моє життя. – кричала пошепки Аріна уві сні, ридаючи і схлипуючи.
Вона несподівано прокинулася.
Аріна лежала в ліжку поряд із чоловіком, якого вважала своїм чоловіком, але при цьому сприймала його, як чужого, як незнайомця, за якого її насильно видали заміж, не спитавши навіть її думки. Він навіть не прокинувся від її схлипів. Він навіть не ворухнувся.
Поруч, на ліжку-машині спав гарний хлопчик, зачаровуючи своєю ніжністю та спокоєм.
- Я тебе люблю. - Вимовила Арвна і поцілувала дитину. – Ти – моє щастя, найцінніше, найважливіше у моєму житті, найдорожче та найпотрібніше.
Андріан трохи перекинувся, відчувши поцілунок. Розплющив трохи очі.
Аріна тут же лягла поруч. Андріан обійняв її за шию, промовивши:
- Я тебе люблю.
- І я тебе люблю.
– Це не моє життя. – подумки говорила Аріна. – Я хочу інше. Мені сниться зовсім інше життя. У моєму будинку, де я була одна. У мене не було ні чоловіка, ні дитини. Але я відчуваю, що це було моє життя. Я була самотня. Але це була моя самотність. Це було моє життя. Іншого життя мені не треба… Чому мені сниться один і той самий сон? Я хочу жити своїми захопленнями. Зараз я не маю жодного хобі. У мене ж є хобі, тільки на них немає часу. Я хочу досягати результатів у своїх захопленнях, але які результати, якщо захопленнями взагалі не займаюся? Мені сумно. Мені депресивно. Я не хочу жити. Але мені потрібно жити, щоб виростити свою дитину, навчити її та захистити. Я не хочу жити таким життям. Я хочу вмерти. Але я маю жити заради свого сина. У будь-якому разі, він же виросте – і в мене з'явиться час. Мені ж цікаво з Андріаном. Він такий особливий, цікавий. Він – веселун. Я з ним постійно усміхаюся, сміюся. А в глибині душі розумію, що нічого мене по-справжньому не тішить. Життя у злиднях. На всьому заощаджуємо. Робота не подобається. Житло - давно потребує ремонту, якого все немає і немає через відсутність тих самих необхідних грошей. Квартира двокімнатна, одна кімната – свекрухи, іншу ми поділяємо втрьох: я, чоловік та дитина. Тіснота. Як тут не завити? Треба щось робити. Потрібно щось змінити. Треба щось міняти. Щойно? Я завтра спробую. Ні, вже сьогодні. Незабаром час вставати і йти на роботу.