Лики Безсмертя: Таємниця невразливих близнят

«Уся війна заснована на обмані. Тому, навіть якщо ти здатний, показуй ворогові свою нездатність...»
— Сунь-цзи, «Мистецтво війни»

Давайте поговоримо про Теракотову армію першого китайського імператора Цінь Ши-хуанді, яку традиційна історична наука звикла розглядати виключно крізь призму потойбічного культу смерті. Прийнято вважати, що 8000 глиняних воїнів створювалися для захисту душі правителя в потойбіччі. 

Але на мою думку, цей підхід містить логічне протиріччя. Оскільки як відомо,  Цінь Ши-хуанді був фанатично одержимий ідеєю фізичного безсмертя, шукав еліксир вічного життя і взагалі не збирався помирати.Тому логічніше уявити, що за життя імператора цей гігантський комплекс створювався як суворо засекречений військовий об'єкт подвійного призначення — таємний 3D-архів та масштабна система психологічних операцій на випадок війни. Жоден китайський історик не згадував її у своїх описах життя і смерті Цінь Ши-хуанді. На неї випадково наткнулася група фермерів у 1974 році, яка копала криницю  приблизно за 1,5 кілометри на схід від могильного кургану імператора Цінь на горі Лі.

Головною  загадкою Теракотової армії, над якою і досі собі ламають голови історики, є питання: навіщо стародавні майстри з ювелірною точністю копіювали обличчя, зачіски та риси реальних живих гвардійців. У часи правління імператора і довгий час після нього у китайській культурі взагалі не було прийнято відтворювати реалістичних людей. Історики припускають, що створення таких реалістичних скульптур було запозичено з якогось елліністичного царства, яке постало в Азії після завоювань Александра Македонського. 

Моя ж гіпотеза полягає в тому, що ці фігури мали використовуватися як воєнні обманки реальних воїнів на фортечних стінах під час облоги для обману шпигунів, які могли добре знати обличчя своїх противників. 

Військова думка Стародавнього Китаю, зафіксована у трактаті Сунь-цзи «Мистецтво війни», стверджує: «Війна — це шлях обману». Китайська військова практика знає стратагему №7 («З нічого створити щось»), коли на стінах виставляли солом'яні чучела солдатів для дезорієнтації ворога. 

Імператор Цінь вивів цю хитрість на рівень абсолюту. Коли до ворогів доходила б  чутка про смерть конкретного китайського солдата в бою, його невразливий керамічний «двійник» мав раптово з'явитися на стінах фортеці. Побачивши вбитого раніше капітана, який непорушно стоїть під градом стріл, ворожа армія була б паралізована містичним жахом. 

Це підкріплювало б статус Цінь Ши-хуанді як Імператора-Бога, що володіє таємницею некромантії та вміє оживляти мертвих.

Поява безсмертних на стінах, не тільки б лякала ворога, а і бездоганного підтримувала б бойовий дух армії, бо кожен воїн вірив би, що за його мужність імператор подарує йому безсмертя так, як він це зробив для його бойового побратима. 

Роздивіться уважно скульптури на фото у Вікіпедії, у багатьох із них витягнуті шиї і опущені голови донизу так наче вони щось уважно і зацікавлено  роздивляються  внизу тоді коли вони стоять на краю чогось дуже високого, а не так наче вони схилили їх у скорботі. 

Усі фігури були розмальовані мінеральними фарбами так, щоб створити враження живої людини. Усі вони тримали зброю, як справжню так, як на мою думку, і зроблену ювелірно із дерева та пофарбовану перетертими металами, це ту яку археологи не знайшли.  

Саме амбіція — стати володарем життя і смерті в очах усього світу — оживала в тиші імператорських покоїв, де грандіозний замисел перетворювався на чіткі накази:

Імператор стояв на високій трирівневій кам'яній платформі Тронної зали палацу Сяньян. Крізь величезні вікна виднілися дахи столиці, покриті темною, майже чорною черепицею. Усередині зали високі кедрові колони, покриті блискучим чорним лаком, відбивали слабке світло смолоскипів. Важкі шовкові фіранки глибокого пурпурного кольору тихо колихалися від протягу. Імператор крутив у руках зразок обпаленої глини — обличчя воїна, чий погляд здавався живим.

— Посли з далеких царств мають здригатися від однієї думки про наші стіни, — тихо промовив Цінь Ши-хуанді, звертаючись до порожнечі зали. 

— Вони думають, що людина смертна. Але коли мій солдат упаде на полі бою, наступного дня ворог побачить його знову — непорушним, із кам'яним серцем на високих мурах Ляодуна. Вони стрілятимуть, але стріли лише дзвенітимуть об його тіло. Нехай думають, що я з мертвих умію створювати безсмертних. Хто наважиться воювати проти правителя, чиє військо неможливо вбити?