Issue 1

Глава 1: Пробудження

Темрява. Тиша. І тьмяний електричний імпульс у грудях.

Фрай відчув, як щось дивне просочується крізь його тіло — ніби метал і світло стали кров’ю. Його очі сіпнулись, і світ повернувся.

Голос:

— Фрай?! — крикнув хтось із далеку. Знайомий голос. Мамин.

Рухаючи пальцями, він зрозумів, що чомусь лежить у ліжку. Дихання рване, шкіра липка, усе тіло неначе затекло, а голова розколюється. Вікно було зашторене, і лише вузький промінь денного світла перетинав його тіло.
Евелін: (стурбовано)

— Ти прокинувся… — мама схилилася до нього. Очі заплакані, але теплі.
Фрай: (ще розгублено та сонливо)

— Що… Що сталося?
Евелін: (трохи дрижачім голосом)

— Ти був у лабораторії у комендантську годину, а на ранок тебе знайшли. Ти лежав не притомний на підлозі весь брудний. (Пошепки» З того моменту пройшло 4 місяці…) Усі думали що вже немає надії.

Фрай хотів щось сказати, але раптом — імпульс у скронях. Немов хтось голками... штрикають його свідомості.

— Стабілізація завершена. Ініціалізація з’єднання з носієм…

— Хто це?! — подумав Фрай.

— Інтеграція Коду 325 успішна.

У паніці Фрай струснувся і подивившись дзеркало на стіні він побачив наче навколо нього якась жовтувата аура неначе дим навколо нього він струснув головою і спробував придивитися на відображення як все зникло. Він почув. 
— Підключення системи поглинання успішне. Увімкнення голосового модуля. – після цього Фрай почув чоловічий голос який він раніше десь чув
Невідомий голос: (радісний)
— Упс кажись хтось прокинувся. Вітаю!

 Від цього привітання Фрай, шарпнувся з ліжка, він потягнувся до тумби і кинув у дзеркало годинник який стояв на тумбі. Мама ледве ухилившись закричала злякавшись дивної поведінки сина. Рвано дихаючи Фрай скрутився через спазм у грудях, наступний спазм у нозі був неймовірно болісним настільки, що хлопець підскочив та впав на підлогу. Він почав терти ті місця які боліли і майже плакав, бив себе лише б пройшов біль. Мама підбігла до сина та намагаючись допомогти натиснула кнопку медсестр і спитала сина.

Евелін: (стурбовано)
— Що, що таке любий?!

Голос у голові знову відгукнувся знову.
 

— Воу хлопче спокійніше це не на довго лише інтеграція необхідних чіпів для більш простого керування та взаємодії з бронею, це скоро метнеться.

Фрай: (наляканий)
— Хто ти!? Відстань! Що ти робиш зі мною?!

Мама не розуміючи що з її сином відійшла убік здивована та заворожена силкуючись усвідомити що відбувається.

Ще один спазм у лівій руці змусим хлопця підстебнути та вилитів у коридор по якому вже бігла медсестра. Фраю було нестерпно боляче у руці він від болю почав бити по стінці чим перелякав медсестр. Аж раптом.

Невідомий голос:
— Так слухай Я — захист. Ти — носій. Ми — з тобою від нині єдині. Не пручайся та не бийся, ти можеш нашкодити собі.

Медсестр намагалися підійти, але Фрай не підпускав їх він плакав і махав руками тому вони відскочили. З криками вони побігли та натиснули кнопку сигналізації.

Сирена завила пронизливо. Червоне світло спалахувало по всьому медичному відділенні.

Сигнал тривоги Лайлок сприйняв як щось загрозливе для нього та носія тому він активував систему броні. Коли по Фраю почали рухатися краплі чогось не зрозумілого схожого на темну ртуть хлопець біг по коридору ледве не збивши декількох люде, та не впавши через кофе машину. Біг він до сходового майданчика. Коли краплі повністю покрили тіло хлопця системи бази увімкнули аварійний режим тривоги.

— “Невідомий об'єкт в секторі М-5. Почати ізоляцію. Випустити дронів спостереження.”

Відстеживши дронів Лайлок увімкнув ручне керування.

Попереду пролунало жужання — з-за рогу з'явились два летючі охоронні дрони, схожі на металевих ос із дивними жалами.

— “Вогонь відкрито!”

Перший постріл — і в бетонній стіні застрягли декілька жал. Фрай упав у ковзання, хоча навіть не думав подібне робити.

 — Фазирування руки — активовано.

Його ліва рука стала напівпрозорою — жала пройшов крізь неї, не завдавши шкоди.

 — Сонік-вейв – активовано.

З поясу Фрая згенерувалися два мікро диска, які він різко підхопив. Пролунав імпульсний звук низької частоти — дрони захиталися в повітрі, втратили стабільність і врізалися у стелю.

Фрай: (нажаханий)
— Це що було?!

Невідомий:
 — Мульти функціональні мікро диски з активованою функцію сонік-вейв: з частотою 32 Гц. Для дисбалансу гіроскопів. Тимчасова сліпота сенсорів.

Він рвонув далі. За ним — ще два дрони, швидші, важчі. Один із них заблокував прохід у коридор технічного рівня.

— Фазирування грудної кліки - активовано.

Очі Фрая розширились, коли весь його корпус зник. Дрон завис нерухомо — він отримав помилку через раптову втрату цілі. Серце калатало. Але за рогом — глухий кінець.

— Це ж глухий кут…

— Ні. Доступна точка втечі. 2.4 метри.

— Я не зможу стрибну туди!

— Вмикаю мікро-реактивний стрибок.

У п’ятках броні відкрилися два сопла — пшшш! — і Броня підлетів угору,  різко схопившись за край. Протиснувся в темряву вентиляції. Позаду вже чувся новий гуркіт — ще дрони.

— Вони нас знайдуть...

 — Може й ні. Вимикаю всі енергосигнали. Пасивна маскування. Повна тиша. Глухий режим.

Фрай ліг у вузькому металевому тунелі. Темрява. Лише дихання.

 — Тепер — буде трохи не зручно. Потерпи.

Він не знав, як далеко веде цей тунель. Але вперше відчув: що йому подобається цей невідомий робот.

Глава 2: Дорога в темряві

Темрява у вентиляції була щільною, як мастило. Метал скрипів під вагою тіла, а десь позаду лунали глухі клацання — дрони прочісували секції, змінюючи маршрути щохвилини.