Розділ 37. Гранта

Серце Рахасу продовжувало обливатись кров'ю і палати на очах у десятка тисяч його мешканців. Минуло більше години, перш ніж правоохоронці та небайдужі чарівники розпочали процес евакуації. Усі, кому вдалося вціліти, рухалися у бік рятувальних порталів. Вони мали перенести людей у безпечне місце – далеко за межі міста. Серед тих, хто допомагав невинним, був і Дарен Урсус.

Розруха і безчинство застали спадкоємця ведмежого престолу зненацька, коли той прогулювався районом Переможців в очікуванні фінальної битви. Перші вибухи пролунали на арені, наступні – у наближених будинках, а потім і по всьому Калідуму.

Насамперед хлопець забезпечив мешканцям захист. Закінчивши евакуацію на півночі міста, він подався на схід. Широкі вулиці та вузькі провулки спорожніли. Ніхто не подавав ознак життя: ні з-під завалів, ні з споруд, які вціліли. Єдине питання, яке мучило його весь цей час, – яким чином запобігти повному знищенню столиці. Спочатку гуркіт долинав частіше, а пізніше інтервал між вибухами збільшився.

Ступаючи по тлінній землі, він завмер, сподіваючись почути людські голоси. Інтуїція його не підвела.

Переляканий дитячий голос долинав із боку старої будівлі – собору Соліса. Величну споруду з білого пісковика із затемненими вікнами та розписними стелями закрили кілька років тому. Згодом фундамент будівлі почав просідати, і його визнали небезпечним для проведення обрядів та молебень.

Двері храму були відчинені. У проході, між дерев'яними лавами, лежала молода жінка, а біля неї сиділа маленька дитина. Хлопчик нестримно проливав сльози над тілом і вигукував ім'я матері, намагався привести її до тями, думаючи, що та просто спить.

– Гей, хлопче! – вигукнув Дарен, змусивши дитину звернути на себе увагу. Вологі від сліз очі глянули на нього з нерозумінням.

Принц взявся за важкий лабрис і почав рухатися у напрямку святилища, але дитина сприйняла його дії як загрозу і полохливо заверещала.

Дарен відчув, як хтось схопив його під руки і потяг назад. Він спробував вислизнути із полону. Нічого не вийшло. Потім хлопець наступив незнайомцю на ногу, ударив його ліктем у груди і тільки тоді кинувся рятувати невинного. Але було занадто пізно.

Потужний гуркіт заглушив крики хлопчика. Груда великих уламків, що посипалися зі стелі, накрила його, забравши разом із матір'ю глибоко під землю. Будівля звалилася та підняла запорошену завісу, яка накрила вулиці і будинки в радіусі кількох сотень метрів. Прийшовши до тями від ударної хвилі, Дарен побачив над собою людину, яка врятувала йому життя. Чоловік щось пробурмотів собі під ніс і допоміг принцові підвестися.

Незнайомець виглядав не найкращим чином. Русе волосся і обличчя були брудними і замурзаними, а його шкіра і легкий обладунок – загруз в чомусь в'язкому і жахливо противному. Від нього настільки сильно смерділо фекаліями, ніби він не приймав душ більше місяця.

– Дивлюся, головою ти зовсім не думаєш. Власне, як і ті, хто ховається в спорудах, які руйнуються кожної хвилини, – втомлено сказав він.

– Хто ти взагалі такий? І на який чорт зупинив мене? – обурився Урсус.

– Я врятував тобі життя, а ти ще задаєшся дурними питаннями?

– Так, але не врятував цю дитину. І мені не дозволив.

Незнайомцю від слів співрозмовника було ні холодно, ні жарко.

– На війні завжди є втрати – і цього не оминути. Усім допомогти тобі не вдасться. Те, що я врятував тебе, а не його, лише мала жертва, яка допоможе закінчити весь цей хаос.

– Хто ти? – повторив запитання хлопець.

– Саргон Церебрум, до ваших послуг, – відповів той.

– Один із Вищих Майстрів?

– Так. У нас мало часу, тому спробую швидко пояснити те, що відбувається, – Саргон говорив дуже квапливо. – На Калідум напали кровні. Готувалося все це, як виявилось, задовго до початку фестивалю. Темний Вершник прибув сюди не один, а з компанією вбивць та безумців. Під столицею знаходиться ціла мережа тунелів. Майже під кожним домом чи іншою спорудою закладено порохові бочки. Повір на слово, я знаю, про що кажу, бо більше доби блукав у пошуках виходу.

– Ближче до справи, – попросив Дарен.

– Вершник має посібника на прізвисько Підривник. Як тільки зупинимо його – Калідум перестане йти під землю.

– Що від мене потребується?

Саргон замислився і зробив глибокий вдих, насолоджуючись свіжим повітрям, якого йому так давно бракувало.

– Наскільки я знаю, твоя зброя дозволяє відчувати все, що приховано під землею, так?

Принц здивувався і прикрив ніс від сильного смороду.

– Як ти...

– Не варто про це думати. Мені вистачило одного разу подивитись на твій поєдинок, щоб зрозуміти це. Необхідно визначити зону, яка, скажімо так, не замінували. Зможеш?

Ідея Вищого Майстра викликала сумніви. Встромивши лезо Даймонда глибоко в землю, Дарен зосередився. Він відчув наявність під містом проходів, заставлених бочками з вибуховою речовиною. Після декількох хвилин пошуків йому все ж вдалося знайти це місце. Замість тунелів там вирувала чорна вода.

– Палац Тай-Лум, – закінчивши міркувати, сказав Урсус.