Частина III. 1. Вбивця – Арлекін

Катя повернулася до рідного притулку ближче до вечора. За кілька днів, що вона провела в палаті, в кімнаті для дівчаток її групи нічого не змінилося: ті самі ліжка, ті ж обличчя. Тільки зайшовши до кімнати, Катя усвідомила, що більше ніколи не почує голос Мальвіни, не побачить її дружню посмішку і не дізнається про останні новини дитбудинку.

Дівчата почали шушукатися за її спиною, кидати косі та співчутливі погляди. Соломка підійшла до Малеєвої і міцно стиснула в обіймах, промовивши поспіхом фразу:

— Катько, тільки тримайся, чуєш. Не смій розкисати! Ми всі ніби на гострих голках сидимо, боїмося зайвий раз світло в кімнаті гасити. Печуга взагалі каже, що заснути другу добу не може, все привид Мальвіни бачить. Ой! Я знову несу всяку дурню.

Соломка відійшла і подумки вдарила себе по щоці. Катя приречено зітхнула і сіла на ліжко. День видався довгим та важким одночасно. Вперше їй захотілося міцно заснути та прокинутися в іншому місці іншою людиною.

— Цаца! — Писклявий голос Аріни не дав Каті заспокоїтися. — Де це Шурка?

Катя безглуздо подивилася на подружку Вишневецької, яка стискала в руці роздрукований конверт. Здавалося, неприємності переслідують Малеєву цілий день.

— Звідки я знаю, Аріно. Що це за конверт? — Катя зробила зусилля над собою, щоб здаватися ввічливою.

— Це твоя записка. Ти написала Шурці, що чекаєш на неї в актовому залі. Зараз уже о 21:00, ти тут, а вона незрозуміло де скоро відбій. Що це за такий прикол, Цаца?

— Я нічого не знаю про записку, я не писала. — Катя підійшла і вихопила конверт із рук обуреної Аріни.

Прочитавши єдине речення із записки, Катя зблідла. Не сказавши ні слова, вона помчала до актової зали. Хтось підставив її і тепер Шурка в небезпеці. Так, вона не хотіла шукати її, але боялася, що станеться щось страшне.

Відчинивши двері актової зали, Катя завмерла. Шурка сиділа не рухаючись, а її футболка була вся у крові. Дівчинка підбігла і почала намацувати пульс, відчувши, що Вишневецька ще жива, вона відірвала тканину своєї кофти і приклала до рани. Кров йшла швидко, терміново потрібна була допомога лікаря. Почувши метушню, Шурка розплющила очі і хриплим голосом сказала:

— Голос, я впізнала голос. Вбивця був...

Вона знову знепритомніла, і Катя почала легенько трусити Шурку. Розпач охопив її, і вона не знала, як урятувати ненависну їй людину. Шурка вмирала у неї на очах, руки Каті всі були в крові.

Катя вирішила бігти в групу і кликати на допомогу, але слабка Шуркина рука не дала їй цього зробити. Вона схопила її, і виразний голос відказав:

— Помста! Помста прийшла до мене і до Мальвін теж. Костюм Арлекіна. Вбивця, костюм Арлекіна...

Катя потяглася за Шуркою, тіло якої раптово обм'якло. Один момент — і людини немає в живих. Катя заплакала. Шурка померла через помсту невідомої людини, вбраної в костюм Арлекіна.

На ватяних ногах Катя підвелася і втомлено пішла до туалету. Їй здавалося, що душі Мальвіни та Шурки стоять за її спиною і нашіптують: «Допоможи нам!» Змивши кров і вмившись, Катя поплелася до спальні. Ніхто не лягав, всі чекали на її повернення. Аріна з очей Каті зрозуміла, що Шурка більше не прийде.

— Ти винна! Ти! Що з нею? Чому ти мовчиш? Де Сашка? — Кричала Аріна.

— Я знайшла її в актовому залі. Вона лежала непритомна, їй вистачило декілька хвилин, щоб сказати мені, чому вбивця вибрав їх. Це помста, помста ненормальної людини, яка одягнена в костюм Арлекіна. Вона впізнала голос, але не встигла сказати. Шурка померла, дівчата, від рук Арлекіна!

Усі, хто був у кімнаті, схлипнули. Печуга затремтіла наче в припадку, примовляючи:

— Я знала, я знала, що ще когось заб'ють. Вбивця дістанеться нас. Мамочки, як мені страшно, Мальвіна, Шурка. Може, я наступна? Переріже як собак.

Вона обійшла всіх і наблизилася до Каті:

— А може, ти наступна, Цаца? Чи ти сама їх убила? Свідків немає. Кров на твоїй кофті. Вбивця!

Катя стояла і мовчала; божевілля охопило всіх дівчаток. Одна Соломка прийшла до тями найшвидше, її довготелесе і худе тільце встало посередині кімнати і звернулося до всіх:

— Дуринди, він так і спланував усе, щоби ми звинувачували Катю, будували теорії. Ми — маріонетки в руках убивці. Подивіться на Цацу, вона тільки-но прийшла сюди. Вона намагалася допомогти Шурці, але не встигла. Печуго, ти зовсім з котушок злетіла. Я йду за дорослими. Нам треба повідомити, що вбивця знову знайшов свою жертву.

Всі знехотя закивали головами, але не перестали з підозрою дивитися на Катю, яка опустила свій погляд у підлогу, ховаючись від злих очей. Навіть зараз вона чула глузливий голос Шурки Вишневецької: «Тяжко, мабуть, прикінчити Мальвіну і розігрувати комедію нещасної покинутої дівчинки».

Все було пов'язане саме з нею. Вона вважала себе винною і жалюгідною, стоячи в цій кімнаті під наглядом десятків очей. Катя відчувала на своїх руках кров Шурки, виразно бачила силует Арлекіна та синю шию Мальвіни. Їй було боляче і страшно від того, що відбувається. Тепер ніхто не зможе заплющити очей, всі поводитимуться як мишки, чекаючи від когось порятунку.