Моя ненависть, моя любов 4

   - Це було... Вранці. Так, я прокинулася вранці.... Принаймні на годиннику була шоста година. З того що пам’ятаю — лише біле світло, холодний стіл та гудіння машини. А також дві дівчини з білим волоссям та блакитними очима.

   - Тобто? - втрутилася в розповідь Фібі. - Ти тоді зустріла Арі?

  Повертаючи своє обличчя до біловолосої подруги, яка шукала щось під столом, червоне, вже довге, волосся Фіб прошелестіло по її прохолодних щоках.

   Зараз на Арктиці-17, на планеті Арайя, в тому місці де вони є, наступав вечір. Фібі разом із А’ною сиділи на кухні, де, готуючись до своєї зміни, розпивали гарячий напій в який входила нова рослина культивована Рексом шляхом щеплення.

  Пройшло більше як місяць, з останньої активності Федерації на їх території. Але герої пильність не втрачали й продовжували позмінно вести спостереження за білосніжною рівниною.

   Розповідь А’ни тільки дійшла до середини.

   - Ні... - дивлячись на Арі відповіла темношкіра. - Не тоді. Пізніше розкажу, до цього ще дійдемо і ти все зрозумієш.

****

  ­Хоч процедура і була незвичного, нічого нового в ній не було. Просто поставили чип ззаду шиї та й все, ти ж знаєш як зараз роботодавці роблять? А хоча... Справді, ти ж ніколи ні на кого крім станції не працювала? Так... Ну, тепер знаєш, щоб роботодавцю мати певну інформацію про свого робітника та частково слідкувати за людиною аби вона під час роботи ніде не тинялася, ставлять спеціальний чип на шию.

В той вечір це зробили і мені.

Пізніше, через мандрування по темним коридорам...

  - Вибач, я знову маю запитання.

  - Так Фібі, запитуй.

  - Ти все говориш і говориш про ці темні, тьмяні коридори... Чого так? Хіба у кораблів Федерації недостатньо енергії?

  - Достатньо. Але федерати... Це такі людини... аби максимально зекономити. Більшість людей та персоналу у федератів мають власні прилади, що покращують бачення в темряві. А от такі новачки як наша незграбна четвірка — ні.

  Тинялася я б годинами, та на щастя мала мапу корабля на своєму браслеті. І ось, через п’ять хвилин я опиналася в призначеному місці. Хмм... пригадую, над дверима була вивіска - «Зала для брифінгу номер 76».

  Мої колеги вже були там, я це зрозуміла не відкриваючи двері адже Маргаритка  своїм гучним реготом могла, напевно, змусити ті двері впасти. Однак увійшовши я здивувалася.

  Тадеуш, Маргаритка, та дівчина з токсичної планети, а також ще дві людини гралися на голограмному столі в космічний бій. Завдяки нашій новій формі, зброї, та цим веселощам від гри всі виглядали наче гарно сформована команда, ніби старі побратими, які прийшли на зустріч. Ця єдність мене і здивувала. Тепер ми не виглядали як незграбний гурток найманців.

  Однак, веселощі тривали не довго. Слідом за мною увійшов наш оператор. Нагримав на всіх, окрім мене. Ті двоє незнайомців після погроз вийшли геть, адже вони саме зараз повинні були працювати над виробництвом снарядів, а не гратися тут з нами.

  Коли всі затихли, розсілися по місцях навколо голограмного столу, оператор розпочав вступ до брифінгу з промови. Ц тривало годину. Жахливу і нудну годину. Все про «Порядок», про те, що ми тепер еліта, що ми маємо бути вдячні Федерації за прихисток... Буе... Все нічого б, але з його вуст промова звучала так, ніби він це з якогось документа читає, от стоїть і читає, ніякої жестикуляції чи хоч емоції.

  А сам брифінг був коротким. На голограмі показали корабель, розказали про наш маршрут, ролі під час завдання... А завданням було — абордаж.

****

  - Абордаж? - хрипло запитала дівчина в спец-костюмі.

  - Так, абордаж. Цей корабель потрібно захопити.

  - Але він здоровезний! - вигукнула Маргаритка придивляючись до голограми.

  Оператор втомлено здихнув.

  - Ви не одні будете брати участь в цьому. Але ваш сектор роботи тут.

  Голограма наблизилась до правого блоку корабля. Видно було кімнати та коридори, а також величезні двигуни та цистерни.

  - Знову, повторю: буром, під прикриттям вогню з нашого корабля, пробиваємося в кімнату управління, від неї тримаємо маршрут вниз проводячи зачистку в ближніх кімнатах. Потім, виводимо з ладу двигун. Після цього повертаємось на бур та на наш корабель. На завдання у вас тридцять хвилин, ворог може встигнути встановити внутрішню оборону, це у випадку, якщо наш бур буде надто довго летіти. Тому очікуйте жорсткий супротив.

  Тиша. Всі мовчки сиділи. Тільки А’на встала та наблизившись до голограми вказала на цистерну.

  - Можна не спускатися вниз. Цей есмінець старого зразка. В цистернах зазвичай паливо чи газ. Якщо пройти цим шляхом, замінувати цистерну... Буде швидше, та не буде потреби зустрічатися з опором на нижніх поверхах.

  - Гмм... - червоне око оператора звузилося, коли він подивився на темношкіру. - Хвалю. Ви вмієте не тільки сидіти мовчки й кивати головою, але й думати. Однак ні. Абордаж на те й абордаж — есмінець нам потрібен максимально цілим. Якщо відбудеться вибух в цьому секторі всю праву частину відірве у космос, а відремонтувати такий шмат можливості у нас немає.