Дні голоду 5

  Кістки. Дві. Тонкі, трохи жовтуваті через юшку, лежали вони на дні тарілки. 

    Фібі, все ще тримаючи посудину біля губ, дивилися на них. Чиї вони? Її руки затремтіли. Повільно вона опустила тарілку на стіл. Ніхто не звернув на неї уваги. Всі вечеряли, крім Рекса. Він займався тим, що колотив суп на плиті. 

    Дівчина поглянула на А'ну, вона повільно сьорбала юшку й дивилась у свою вечерю. Поглянула на Арі - ця, їла швидко, ще й попросила добавки. Чоловік зачерпнув трохи й налив їй, в суп впали три шматочки гриба. Чи то не гриб?

     - Рееекс - повільно почала Фібі - Рекс, а що ще є в супі, окрім грибів?

      Чоловік відклав черпак, лишив його в каструлі, долоні в нього непомітно тремтіли. 

  - Ще там є вода.... - тихо  відповів.

   - Що-що говориш? Вода? І все?

    Тиша. Він продовжив колотити. Цей звук, звук того як металевий черпак шкрябав об дно, був єдиним в тихій кухні.

    - Рекс, відповідай. - повторила. Він мовчав. - Рекс, відповідай, чуєш мене?

    Знову не відповів. А'на далі собі сьорбала, а Арі знову все швидко випила. Ніхто не звертав уваги на Фібі. Вона не витримала й різко встала зі столу, вдаривши при цьому долонями, та настільки сильно що її порожня тарілка підскочила й викинула дві кістки на стіл. Темношкіра здригнулася й випустила ложку.

    - Вода і все?! Тільки вода та гриби, Рекс?! А це, що таке? Чиї це кістки на столі, Рекс?

   Черпак затарабанив по краю  каструлі. Руки в чоловіка почали тремтіти сильніше, він все ще не осмілився повернутися до неї обличчям. Біловолоса Арі перехилилася через стіл й потяглася за цими двома кістками. Одну вона дала А'ні, іншу почала гризти й обсмоктувати. Фібі заклякла. Спостерігала за тим, як ця худюща дівчина спокійно гризла кісточку. Темношкіра вагалася їсти, дивилася на Фібі яка от-от вибухне гнівом, поглянула на свою подругу. Голод взяв над нею верх, вона теж прийнялася гризти кістку.

     Червоноволоса відійшла від стола. В кухні чутно було те, як вона зробила два кроки поряд з ним. Чутно було також, як вона вдарила долонею по білій потилиці дівчини настільки сильно, що вона, слабка, вдарилася головою об стіл та почала відкашлювати кістку якою вдавилася. 

    А'на різко підірвалася, схопилася за тарілку й хотіла кинути її в обличчя Фібі, але повільно сіла, коли побачила цей погляд. Очі червоноволосої були двома чорними точками, в яких палав маленький вогник люті, котрий міг вбити їх всіх. Однак Фібі все ж заспокоїлася й погляд в неї знову став добрим, от тільки стиснуті губи видавали залишок гніву. Червоноволоса поплескала Арі по спині й допомогла їй. Біловолоса кашляла так сильно, що їй довелося триматися за руку червоної, аби не впасти зі стільця.

    - Рекс. Це кіт мого батька, так? - запитала спостерігаючи за Арі.

   Хтось гучно ковтнув.

    - Т-т-так... 

    Фібі поглянула на нього. Він повільно відтягував стілець з-під стола й обережно сідав на нього. Ноги в нього сильно тремтіли, сидячи за столом дивився він в його тріщинки. Дівчина, погладила по спині Арі, легенько похлопала й повільно пішла на своє місце. Сіла.

      - І, як це сталося? - вона не дивилася на присутніх, опустивши голову стежила за своїм повільним диханням.

    Рекс щось пробурмотів, сховав руки під стіл.

    - Чіткіше говори. Як це сталося? Чому ми вечеряємо котом мого померлого батька?

    - Це... це... це все Арі. Це вона...

    Те, що було вчора:

   Рекс ходив по власній кухні, шукав плісняву, котра могла вирости за час поки осідала гаряча пара після миття посуду. За шухлядами він знаходив чорну плісняву, не їстівну, у ямці вирізаній в скелі знаходив чорно-зелену, теж не їстівну. Шукав він червону. або біло-зелену, таку зі стручками на поверхні, не смердячу. Не знайшов.

     Позаду нього тихо відкрилися двері. Не звернув на те уваги, сидів й дивився під ящик. І там їстівного не виросло. Раптово він відклав пакет з ножем, почув як хтось зняв з щойно помитої каструлі кришку.

      - Агов, я щойно помив... її - завмер. Дивився на те, як Арі тримала в руках задубіле тільце. Дівчина теж завмерла, очікувала команди. 

    - Арі... - він встав, поклав руку на кришку каструлі. Дівчина відійшла, але все ще тримала чорно-біле тіло на витягнутих руках. Виглядало це так, ніби вона дає його Рексу.

    - Це що... Кіт?! - вимовив він роздивившись ближче - Арі, це кіт? Це Фелікс? Що ти з ним зробила?!

   Дівчина кліпнула два рази очима. Поглянула на кота, на Рекса й беземоційним голосом відповіла:

    - На нього камінь впав. Я..

   - Ага! Звісно! Камінь! Так я і повірив. Ти, дівчинко взагалі розуму не маєш? Ти хоча б розумієш що ти зробила?

    Біловолоса поглянула в сторону каструлі, яка була біля Рекса.

  - Знайшла на вулиці. Він був мертвий. Можна з'їсти. Їжа.- спокійно відповіла.

      Чоловік сів на стілець. Був трохи блідим. Кіт, капітанський кіт, єдиний хто сам знаходив собі їжу бродячи по печері... Тепер в руках у цієї божевільної, яка нібито знайшла його.