Дні голоду 3

За кілька годин до події...  

    - Так, правильно. Береш цей диск, під'єднуєш до верстата і працюєш.

    - А якщо так?

    - О! Гарна думка, так можна розрізати більше.

   Під своїм шарфом Лейя усміхався. Йому нарешті вдалося опанувати  страшну машину для розрізання заліза, щоб потім з них зробити стяжки. Апарат тихо гудів, а коли до нього ставили якийсь метал, той зі скреготом його розрізав за допомогою гострого диска.

    - Чудово, а тепер хапай ящик з інструментами, стяжки й тягни ці речі за мною. - проговорила А'на накидуючи довгі та тонкі палі виготовлені на тому ж верстаті, але за допомогою ручки з паяльником - палі були металічними. Складала вона їх на саморобну тачку.

    - Не зрозумів? Ящик - це ота коробка, ні не та, ось ця, так. Бери її та ці штучки, які ти щойно зробив.

   Лейя дивився на неї та на верстат, потім знову на неї.

   - Знову не зрозумів?  Ст-я-ж-ки, Зараз покажу. Ось це - стяжка, за допомогою неї я роблю ось так - А'на взяла іншу стяжку і за допомогою неї з'єднала їх - Бачиш? Стяжки з'єднуються і за допомогою них утворюється відносно міцне кріплення, звісно якщо зробити ось так.

   Юнак в шарфі взяв ці два кільця. Роз'єднав, роздивився їх, а потім повільно з'єднав, повторив вузол.

    - Стяжка. Стягувати? - сказав він на ці два кільця.

    - Правильно, це стяжка. А те, що сам допетрав до слова стягувати - молодець, сподіваюся ти ще й розумієш значення слова?

   Він оглянувся. На полицях лежали саморобні інструменти та пристрої, на стелі висіла одна-єдина товста лампа. Підлога була звичайною скелею. Не знайшовши предмета для прикладу Лейя обхопив тканину на своїх штанах та прийнявся стискати тканину демонструючи це А'ні.

    - Стягувати і... Роз..Розтягувати - невпевнено говорив він до жінки.

   Вона посміхнулася, по дружньому хлопнула його по плечі.

   - Саме так, все правильно. А тепер, до роботи.

  Через якісь три хвилини вони пройшли коридорами печери й опинилися в тій самій залі, де був гейзер. Лейя завмер. Дивився він на стелю, можливо під шарфом в нього був відкритий рот. А'на розвантажила тачку із палями, а коли помітила що її підлеглий застиг на вході - підійшла до нього. Встала поряд й теж дивилася на стелю.

   - І так кожного разу як ми тут опиняємось. Ці кристали настільки гарні?

   - Святі. - відповів не відводячи від них погляду.

   Над гейзером кристали переливалися білим й блакитним кольором. Мали вони пряму форму та чотири - п'ять граней. Зала була не дуже високою й можна було зрозуміти, що розміром ті кристали були з пів людини. 

    В ямі щось забурлило. Раптово звідти вирвалася велика маса гарячої води. Вона досягнула стелі й врізалась об кристали. Вони своєю чергою почали виділяти пар, який швидко оточив їх. Також від контакту з гарячою водою кристали засяяли.

    Здалеку тепер це виглядало так, ніби на стелі була хмаринка, світло від якої утворювало райдугу на маленьких крапельках, які поступово опадали на скелясту поверхню печери. 

"Дійсно - подумала А'на дивлячись на райдугу - Воно й справді виглядає чимось святим для нього" 

   Коротенько відпочили й повторили план робіт. А'на й справді вигадала новий спосіб добування енергії. Колись, вона працювала з іншими техніками в місті. Місто те знаходилося на старому вулкані. Електроенергії з вітряків та вугільних шахт постійно не вистачало, а місто росло. Саме тоді одному з висококваліфікованих інженерів спало на думку розбудити вулкан. Спочатку всі почали сміятися з його шаленої ідеї. Однак пізніше, коли він детально розповів ідею, всі тоді сиділи й мовчали наче миші. 

    Геотермальний реактор. Складна структура габаритних розмірів повинна була працювати шляхом збору великої кількості тепла. Звісно це було не звичайне тепло, а стиснутий потік 2500 градусів Цельсія, що циркулює в ядрі реактора. Потік за допомогою складного ядра поступово трансформувався в  електроенергію. Та структура знаходилася на поверхні вулкана і її система охолодження працювала завдяки надзвичайно низькій температурі планети. Електроенергії було так багато, що з часом те місто стало космопортом, на якому час від часу заправлялися космічні кораблі. 

    А'на прикусила губу, дивлячись на ділянку майбутньої конструкції. Ядро вона давно мала, витягла колись з уламків космічної станції, було воно маленьким. Витривалі до високих температур матеріали також були - теж уламки від космічної станції. Проблема була в системі охолодження, адже навіть витривалі матеріали з часом можуть почати повільно плавитися. 

    Гейзер знову викинув  потік води й зачепив стелю. Саме в цей момент темношкіра зрозуміла, як їй зробити охолодження. 

    Кристали, при контакті з гарячою водою не просто так виділяли пару й не просто так пара та, опускаючись, була холодною. Ці кристали й справді були святими рятівниками, адже стали вирішальним матеріалом в системі охолодження. Ще до початку роботи А'на змогла їх просканувати, і як виявилося кристали були постійно холодними. Мали вони свою наукову назву, яку ніхто не знав.  Тому схема була наступною - гейзер викидував гарячу воду, спеціальний пристрій її захоплював та вів по трубах навколо ядра де вода віддавала стиснуте магнітом тепло. Прихопивши із собою невелику частину тепла вода, залишаючись гарячою, циркулювала до спеціальної решітки проходячи крізь яку вона вилітала на кристали. Після контакту, виділена холодна пара опускалась в спеціальний збирач, який за допомогою частки згенерованої енергії охолоджував пару ще сильніше.