Дні голоду 2

  Після створення перших записів у щоденнику пройшло більше восьми днів. Наша Фібі трохи заспокоїлася та прийняла свою роль. Ззовні печер нещодавно почалася буря, яка тривала вже як два дні. Всі втомилися, адже останнім часом їли юшку з печерних грибів один раз на день. Хоча їстівними грибами ту плісняву важко було назвати...

Старий монітор замиготів. Через напругу в електромережі замиготіли також лампи в кімнаті. В одній з них розпечена нитка не витримала настільки високого струму й з тріском розірвалась. Тріск був тихим, але вухо Фібі з якого вона щойно відгорнула червоний локон почуло той тріск.

     - Ой-йой. Знову А'на експериментує з напругою. Цікаво, коли вона придумає новий спосіб для генерації електроенергії?

    Ніби почувши її, на монітор випливли, з-за правого краю, білі на чорному фоні слова: "Ви можете спробувати побудувати декілька вітряків. Площі рівних місць на скелі має вистачити, щоб ви змогли встановити три вітряки. Враховуючи це, кількість згенерованої електроенергії буде дорівнювати.....

    - Так, так, так... Вітряки, сонячні панелі нафтові генератори... Ні Шімлере, цього мало. Якщо ми хочемо підтримувати твою антену, мій суперкомп'ютер, світло, гідропоніки, верстати та створити в печерах сталу температуру нам потрібно більше...

     Мовчання. Тиша. Аж раптом після трьох білих крапок знову виплив текст:

   "Антена не завжди потребує великої кількості енергії. Гідропоніки також. А от комп'ютер не супер(

    Фібі схрестила руки на грудях. "Ну от, - подумала вона вкусивши губу - Знову цей штучний інтелект буде ображати мій комп'ютер. Так він трохи примітивний, але ми зібрали його із залишків рятувальних капсул та зі всілякого брухту! Грр.."

   "Якби додати діаманти до гідрофосфатного елементу та червоних...

   Не слухала. Точніше не дивилася, що він там писав. Поглядом водила по стопці книг, які вона склала на стіл відучора. Фібі затримала погляд на книзі із золотистими паралелями. То була книга з географії. Вона потягнулася за нею, обережно витягнула, адже стопка книг була немаленькою, а книга по географії знаходилися майже внизу. Стопка зарухалася, з її верхівки впав листочок з каракулями. 

   Діставши книгу червоноволоса своїми тонкими й худими пальцями обережно перегортала сторінки древньої книги про географію різних планет. Наприклад, на цій пожовтілій сторінці йшла мова про планету повну мангрових лісів. Поверхня планети, як можна розібрати по безколірних малюнках, майже повністю вкрита мілководдям на якому власне й ростуть різноманітні криві дерева. Океан на ній, лише один, мав глибину понад вісім кілометрів, однак шириною сягав ста квадратних кілометрів, все інше було безмежним мілководдям з лісами.

    Перегорнувши наступні сторінки шлунок Фібі скрутився та протягло занив просячи його нагодувати. А все через те, що на цій сторінці була планета повністю вкрита чорною землею. Навіть чорнішою за Земну. На малюнках були дивовижні сади в яких їстівними були навіть м'ясисті й соковиті листочки рослин. Звісно вони їстівні, коли замість зелених стануть червоними, але то наступного разу...

   Зараз Фібі натрапила на планету арктичного типу, такого ж на якій вона зараз знаходиться. Перші розділи були присвячені загальному опису планети, її орбіті, кліматичним особливостям та її розташуванню в галактиці. Більшість арктичних планет знаходилися на далекому Сіверсі - так зараз називають найпівнічнішу частину галактики. Наступний розділ описував природні ресурси, колонізованість, можливі способи добування їжі...

   Їжа... Фібі перегорнула сторінку до чорної планети. Фруктові сади... Форми, види, гарячі кольори, солодкі смаки... Захопившись читанням та розгляданням картинок, червоноволоса не помітила як з її рота впала на костюм густа слина. Дівчина перестала усміхатися. Повільно закрила й відклала книгу, протерла заслинене підборіддя. Притиснулась до спинки свого стільця.

    - Яка ж я голодна, ех... - протягло вимовила дівчина. - Ми їли вчора. Але тієї гарячої води з пліснявою мало... Всі голодні.

    Фібі поглянула на свої руки. Передпліччя помітно схудли й крізь тонку шкіру виднілися вени, а на зап'ястях можна було вгадати променеву та ліктьову кістки.

    - Цікаво... Чи поїмо ми сьогодні? Гей Шімлере - вона присунулась до комп'ютера. Штучний інтелект з орбіти давно вже припинив писати, адже Фібі настільки захопилася книгою, що не помітила як пройшла година. - От ти скажи, що може бути їстівного на арктичній планеті. Крім грибків звісно!

   Мовчання.

   - Ой, ну не змушуй мене тебе будити...

   Мовчання.

   - Ай, нехай. Крутися у своїх програмах, шукай там свою пам'ять. А я, погладжу кота.

   Раптом вона завмерла, коли опустила руки на свої коліна, на яких зазвичай, у вільний від пестощів Арі час, сидів чорно-білий кіт, на ім'я Фелікс. В голові у червоноволосої запаморочилося, вона оглянулася по своїй кімнаті. Подивилася на годинник. 

    - Зачекайте... А де кіт?... Як давно я його не бачила?

   Від монітора роздався звук потріскування. Фібі розвернулася на стільці. Очі в неї виглядали втомленими. Вона протерла обличчя обома руками.

   - Все ж таки ти мене чуєш. Пам'ятаєш, що я тебе питала? Чим харчуватися на цій білій кулі крім огидної плісняви???