Подорож 5

    - Арктика сімнадцять викликає Білу. - тиша, ніхто не відповів - Повторюю: Арктика сімнадцять викликає Білу... - І знову ніхто не відповів.

  Позаду було чутно кроки. Хтось наближався. Фібі натиснула на кнопку біля мікрофона й повторила:

   - Арктика сімнадцять викликає Білу. Арктика сімнад...

   - Та годі тобі. - перервала А'на.

   - Арктика сімнадцять викликає Білу! - Фібі різко відпустила кнопку й відсунулася від столу. - Ну як так! Зв'язок чудовий, наша антена може посилати сигнал крізь гори. Чому вона не відповідає? - дівчина сумним поглядом спостерігала за темношкірою.

  А'на поклала на стіл пару стаканів з питвом. Сіла поряд. Взяла свій й закинувши ноги на стіл зробила ковток. Фібі не почувши відповіді підсунулася до мікрофона. Натиснувши кнопку повторила ще раз:

   - Арктика..

  Темношкіра дотягнулася до її руки, смикнула.

   - Припиняй. - в голосі її чутно було наказ.

  Губи в червоноволосої затремтіли. Дівчина опустилася, поклала свою голову на руки. Мовчала. А'на зробила ще один ковток. Смак напою був ніяким, однак серед холодних стін цієї кімнати чудово зігрівав. Темношкіра оглянулася навколо. В печеру стіл з радіообладнанням та комп'ютером перенесли нещодавно. Стіл варто було чимось підперти, адже на нерівній скелі він трохи хитався. Лампи, вилучені з рятувальних капсул, освітлювали коридор до цієї кімнати та робоче місце. Повітря було свіжим — до виходу з печери було недалеко. А'на допила напій. Поклала стакан на стіл й потягнулася розім'явши м'язи.

   - Як ти можеш бути такою спокійною? - не підіймаючи голови з рук запитала Фібі.

  А'на поклала долоню на її спину.

   - Ти там що, плачеш?

  Червоноволоса схлипнула, відвернулась убік.

  - Ні...

  - Замість цього краще перечитай одну зі своїх книжок. Там розповідається про якусь філософію при якій тобі має бути на все поф...

  - "Філософський енциклопедійний словник"? Ти певно не так зрозуміла стоїцизм у ньому... - Фібі випросталася глибоко вдихнула й видихнула. Хотіла натиснути на кнопку мікрофона і спробувати зв'язатися із Білою ще раз, однак лише поклала руку біля мікрофона. Тяжко здихнула.

  - Може й так... Пий ту штуку, вона без смаку, проте поки що гаряча.

   Червоноволоса повільно підняла стакан. Надпила.

  - Як там справи у Рекса?

  - В товстого? Ну, зібрав він собі робоче місце. Посадив той рис, однак... Я не агроном та не біолог, але вважаю... Щось з тією гідропонікою та рисом щось не так.

  - І що саме?

  - Ну... Не знаю я. Просто відчуваю.

  - Сама повторюєш мені бути раціонально мислити, а тут "просто відчуваєш"...

  - Ти там щось бормочеш?

  - М? - удавано здивувалася - Говорю, Арі вже не має стільки днів... Як тут не переживати?

  - За неї можеш не хвилюватися. Ця мала будь-яким чином повернеться.

   Між ними настала тиша. Раптово увімкнувся монітор на комп'ютері. Висвітилося повідомлення: "Вона на місці. Скоро почне добувати золото, ось знімок". До повідомлення був прикріплений файл. Фібі підсунула стілець, стіл трохи захитався. Картинку дівчина відкрила. На ній було чітко видно як Арі у своїй білій броні сидить на сходинці біля золотої споруди.

  - Знову він лізе? - запитала А'на.

  - Так. Зараз вирішу. Якщо на прохання нас не підслуховувати він не слухається я буду його просто блокувати.

  - Оу, червона вже знає як перешкодити високотехнологічній машині? - з усмішкою запитала А'на.

  - Не те щоб... - Фібі клацала по клавішах - Я вводжу його в сон. Знайшла в нього кілька "кнопок".

  - А воно не ображається?

  - Хм... Відправлено, чудово. Ні, Шімлер нічого про це не каже, отже він про це навіть не здогадується.

  - А може здогадується, але не каже...

  - Може - дівчина стенула плечима. - Хоча б сидить тихо певний час.

   Червоноволоса взяла свій стакан й кількома ковтками випила весь напій. Той був уже теплим. Раптом почувся чийсь біг. Чиїсь чоботи гучно тупали й наближалися до кімнати, у якій сиділи дівчата. Через кілька хвилин біля них опинився Рекс. Він важко дихав, спирався рукою на стіну. Піт на його обличчі виблискував світло від ламп.

  - І чого сюди біг? Скидаєш вагу? Зроби ще одне коло.

  - А'на... Шипи на своє... відображення у дзеркалі... - з віддишкою говорив чоловік. - Там... на рівнини ціла група людей!

   Темношкіра негайно встала й пішла до виходу. Фібі повимикала техніку й побігла слідом. Рекс... Він сів на металевий стілець. Стілець трохи зігнувся...

   Фібі стояла разом з А'ною на башті. Башта була складена із листів металу, скріплених між собою тросом. Врізана у вершині скелі, здавалася вона з відстані сферичною.

  - Ну що там? Видно щось?

  - Почекай... Вони так далеко, що бінокль не дістає...