Подорож 3

   Заметіль тривала декілька днів. Декілька Земних днів. За місцевим часом — тиждень.

   За ці дні Фібі переконала А'ну "поспілкуватися" із Шімлером. Штучний інтелект поводився дружньо й відкрито, однак приховував своє походження, вік, ім'я свого розробника та іншу особисту інформацію. Він розповідав, що багато чого не пам'ятає й потрібен час на відновлення. А'на залишалася із ним обережною.

   Ставало нудно. В закритому приміщенні були лише книжки й примітивні ігри на комп'ютері. Рекс за цей час повністю пригадав й зрозумів роботу гідропоніки. Однак зробив він те разом із Шімлером — той підказав кращі ідеї й надав схему. Гідропоніка від Шімлера могла вирощувати рис за два дні. Маючи креслення на папері Рекс з нетерпінням очікував кінця бурі.

   Було ще дещо... Почала закінчуватися їжа. Кількість сухпаїв значно знизилися — їх залишилося всього 18 пакетів. Це було проблемою, адже за умови поїдання одного пакета в день їжі на чотирьох вистачить всього лишень на п'ять днів. Команда трохи хвилювалася, однак А'на всіх переконувала що заметіль скоро закінчиться.

   Заметіль закінчилася на наступний день. Це стало зрозуміло, коли на панелі погоди було написано: "-5 градусів, сонечко". Всі, одягнені в костюми, стояли біля вхідних дверей.

  - Та відкривайтесь... Ну!

   А'на вперлася в ручку зовнішніх дверей — штовхала їх та тягнула, адже вони примерзли. Внутрішні двері автоматично не відчинилися, їх також довелося відкривати вручну. Під час бурі ззовні було неймовірно холодно. Температура коливалася від -65 до -143, не дивно що зовнішні двері вкрилися шаром льоду й не хотіли відкриватися. На силу вдалося. Тріснувши лід розкришився та обвалився. Промені лілового сонця вперше за тиждень лягли на металеву підлогу контейнера. Відвиклі від сонця команда рефлекторна прикрила очі, хоча сонце слабко світило посеред блакитного неба.

  - Ви тільки погляньте... - говорив Рекс оглядаючи білу рівнину - Тут після штормів завжди так?

   Рівнину покривали прозорі стовпи з криги. Були вони рівними, майже без деформацій. Деякі з них потріскалися, деякі мали рівний косий зріз.

   Сходів видно не було, їх поховав шар снігу. На диво сніг не сильно затвердів, й ступивши за контейнер Фібі одразу поринула в нього по коліно.

  - Не звертай уваги. Скоро тиск від газу їх потріскає й вони розваляться. Так, обережніше ходіть там, я згуртувала там уламки. Арі опусти кота на сніг, най ходить. - командувала темношкіра - Що ж... Подивимось.

   Вона ходила навколо їхнього будинку й шукала пошкодження. Білі стіни покривали темні шрами після шторму. Сонячні панелі на даху не знесло потужним вітром, однак вкрило прошарком льоду. Антена була погнутою. А'на прийнялася рити руками сніг.

  - Як і гадала... Тріснув.

  - Що там? - запитала Фібі.

   А'на вилізла з ями.

   - Необетон тріснув. Дешевий, він не витримав морозу. - вона замовкла, глянула ще раз на тріщини. - Якщо ще одна буря тут пройдеться — вона зруйнує фундамент, а якщо зруйнує фундамент — вітер знесе стіни нашої коробки.

  - Навіть такі товсті стіни?

  - З легкістю.

  - Агов! Підійдіть сюди! - крикнув чоловік з іншої сторони контейнера.

   Дівчата пішли, за ними тягнувся рів розгорнутого снігу. На тій стороні Рекс оглядав труби й вентилі. Жінка одразу прийнялася оглядати пошкодження. Як виявилося — захисну панель розрізала крига, а вітер її вирвав. Труби були цілими, тому можна вважати що ця подія сталася наприкінці бурі. А'на поставила руки на пояс.

  - Отже - говорила спиною до всіх, оглядала трубу водоочисного фільтра. - Краще переїхати звідси. Підемо в ті печери, потрібно оглянути чи пошкодило в них твою пародію на гідропоніку

  - Не можеш ти без прикрашання моєї роботи.

  - Ну, така вже правда. - вона повернула голову до них - Однак, якщо зробиш ту гідропоніку, яку тобі підказав Шімлер — можливо отримаєш від мене похвалу.

   Почули стукіт чобіт на даху. Відійшли на кілька метрів від контейнера й побачили, як Арі поправляє антену. Дівчина тягнула за відірваний трос, й обережно переставляла ступні. На даху було слизько від льоду.

  - А, нехай. - сказала її подруга спостерігаючи за Арі - Червона, пішли. Зв'яжеш мене з Шімлером, я хочу знати як він збирається посилити сигнал від антени.

   Повідомлення відправили. Через ушкодження сигнал довго проходив. Відповідь від Шімлера прийшла також не одразу. Однак, він ніби відчував їх проблеми зі зв'язком, тому відправив одне велике повідомлення з усією інформацією про посилення зв'язку.

   Шімлер рекомендував переробити радіостанцію на нову, більш досконалу. Говорив, що варто встановити антену на верхівці скелі в яку хотіла переселитися команда. Маючи більші знання надав схеми плат, провідників, випромінювачів частоти й розгорнуті інструкції за якими те все потрібно створювати. Інструкції звісно здивували А'ну, вона навіть не здогадувалася, що так просто можна створити високотехнологічні матеріали без станків, принтерів та наноматеріалів. Однак була й проблема... Потрібно було золото для більшості плат та провідників. До того ж штучний інтелект рекомендував вкрити антену золотом, а для такої задачі його потрібно було багато.

  - Так, напиши цьому розумнику що в нас тут немає золотої шахти.