Подорож 1

   - Що ти мудрець? Ніяк ненамудруєш? - злостиво сказала А'на.

   Дві дівчини вийшли з печери. Нарешті. Їх не було так довго, що Рекс із Фіби планували почати рятувальну експедицію. Вийшли вони обидві у своїх білих броне-костюмах. Однак зараз, при світлі, обладунки їх виглядали жахливо. Арі була вкрита брудно зеленим та червонуватим слизом з ніг до голови, здавалося ніби її шолом був деформованим. Піхотна броня А'ни була в гіршому стані.

   Жінка відчула холод. Холод, якого вона не має відчувати. Пройшла повільним кроком, разом зі своєю подругою, до Рекса. Він власне продовжував сидіти на купі металу. Водночас був радий, що дівчата живі, і шкодував що та злюка жива. Нічого їм не відповів — поглянув на стан дівчат й продовжив займатися тим чим займався. Пригадував як конструювати гідропоніку. Майже пригадав.

- Пф. Ну і мовчи. - вимовила А'на. - Он, на тобі, бався ботанік. - вона кинула йому відірвану голову мегапавука. Саме відірвану.

   "І чого це вона така агресивна? Адреналін після бою не вийшов, чи що? Ботанік... Біолог." - подумав Рекс оглядаючи голову, яка лежала перед ним. При світлі голова виглядала досить бридкою. Не торкався її.

   Дівчата пішли далі, від них смерділо гнилою водою та гнилою рибою. Їх чоботи, вкриті слизом, чавкали по скельній поверхні. А'на зупинилась біля великої купи снігу.

- Арі стій. Крууу-гом. Падай в сніг.

   Біловолоса без вагань виконала команду. Коли вона лягла жінка забрала в неї зброю й відклала в сторону. Свою гвинтівку теж відклала. Арі спокійно лежала й дивилася у чисте небо. Сонце було над нею. Воно було слабким, тому на нього можна було спокійно дивитися. Відчула холод у спині, на ногах й на грудях. А'на обклала свою подругу снігом. Чистила. Помітила, що на Арі жодної подряпинки. Усміхнулася. Слиз поєднувався зі снігом та ставав більш рідким, через що його було легко відмити з броні.

- Так, закінчила. Тепер ти чисть мене.

   Жінка лягла в іншому місці. Арі підійнялася, її біла розвідувальна броня блиснула на сонці. А'на відчула сильний мороз. "Десь є пробоїна" - подумала. Ніякої реакції на відчуття лютого морозу не показувала, лише стиснула губи. Коли все скінчилося вона глянула на себе.

- Як і відчувала. Поглянь мала, сюди той жучара по мені врізав лапою. Цікаво, чи не порізав він тіло? Обладунок пробитий. Ой... І захисні поножі подерті та й взуття... мені що, скарабей його прогриз?

- Незграбна — сказала Арі.

- Тц. Сама така. Бачила скільки їх там, за всіма не встежити!

- Я за своїми встежила.

- Звичайно! У твоїй броні купа електроніки з сигналами небезпеки, ще й ти сама — невловима.

   Подув вітер. А'на відчула сильний мороз, котрий пронизав її живіт.

- Так, все. Поговоримо всередині. Холодно мені.

   Пішли. Рекс дивився вслід за ними. Подивився на голову мегапавука. Ткнув в нього металевим прутом, ротові клешні щипнули за прут й відрізали шматочок. Чоловік думав взяти у руки голову, щоб розгледіти її краще, однак розрізаний мертвою головою прут бентежив його. Раптово він згадав — спочатку закладається каркас, за ним вставляються ванни, потім підключається перша електроніка з мідно-вольфрамових пластин, друга з срібно-золотих, і все накривається куполом з... З чого? Рекс сидів. Пригадував... Почув, як гучно співала А'на. Співала вона пісню тих, хто йде на абордаж у космосі.

- Фібі! Що, все ще сидиш? Є результати?

- Ви повернулися! - дівчина встала, хотіла обійняти колегу, однак завагалася. Утрималася. - Яке щастя, ми з Рексом вже думали йти й розшукувати вас.

- Не варто, там... Досить небезпечно для вас.

- Все одно б пішла.

   Настала тиша. Арі прийшла з вулиці й погладивши кота пішла до комори. Перевдягатися.

- Певно, піду також перевдягнуся. Не думаю, що в обладунку буде комфортно сидіти, а у шоломі слухати тебе. - сказала А'на проводячи поглядом свою подругу.

   Фібі тим часом закривала собою монітор. Вона листуватися з Шімлером, розпитувала його про планету й походження самого Шімлера. Коли А'на пішла, Фіб відписала йому — що наразі не зможе спілкуватися деякий час. Сіла, відкрила чітку мапу поверхні, на якій вже встигла зробити деякі позначки.

   А'на зайшла до комори. Там було мало місця, тому вони разом з Арі стояли в притул одна до одної й знімали броню. Допомагали одна одній в розщеплюванні деяких застібок на спині. Темношкіра розплутала своє чорне волосся, воно було коротким. Допомогла Арі з ременями, які перетинали навхрест спину — ті застосовувалися, щоб утримувати грудну пластину й наплічники. Однак ремені знаходилися під пластиною на спині. З деяким зусиллям А'на все ж змогла їх зняти. Обережно відклала спинну пластину — в ній була важлива електроніка, котра прискорювала передачу нейронного сигналу крізь спинний мозок.

- Слухай — сказала підіймаючи термокофту — глянь сюди, це те місце де мені штрикнув той жук. Є там щось?

   Арі опустилася так, щоб не затуляти світло від однієї - єдиної лампи. Оглянула рельєфний живіт своєї подруги, пропальпувала ребра знизу до гори. Руки в неї були холодні, а пальці худенькі.

- Ну ну, стій. Тільки живіт, вище по мені нічого не врізало — зупинила її.