Космічна станція 2

  - Так, ось мій планшет - Фібі передала тоненьке скло.

  Капітан взяв його та під'єднав до командного столу. Екран засвітився синім, з'явилися голографічні кнопки. ЇЇ батько почав переносити файли з командного столу на планшет.

  - Отже, тут деталі про твоїх людей, також я скидую план місії, інструкції і...

  - А можна, - перебила Фібі - можна скинути ще музику? Я знайшла одну в тебе.

  - Що? - її батько різко повернув голову до Фібі - Як? Як і коли ти там лазила?

  Дівчина сором'язливо усміхнулася до капітана. На свій палець вона почала накручувати червоний локон й відводячи погляд почала пояснювати:

  - Нууу... Я зі своєї каюти...

 - Зламала код? Як так? Я ж... наймав одного з найкращих для цієї справи... Він встановив п'ятерний захист...

 - Не так вже й складно було, що правда... - Фібі знову відвела погляд в сторону і невинно усміхнулася - Я спалила автоматичну систему на всьому поверсі. Але ти не хвилюйся, ні! Я її відремонтувала.

  Капітан поглянув на стіл й ввів коди доступу до автоматичної системи.

  - Гм... Кажеш відремонтувала...

  - Полагодила, так.

  - Ой, дитинко... - капітан повільно видихнув важке повітря. - Не буде тобі музики.

  Фібі прикусила нижню губу й продовжила нервово крутити локон.

  - Значить так. Значить так... Я хочу спати. Ось фото вашого місця приземлення, інструкції щодо будівництва й алгоритми дій у випадку... Складностей з планетою. - батько скинув останні файли, від'єднав планшет і повернув його Фібі. - Все, можеш йти.

   Вона взяла планшет під руку, встала з дивану й швидким кроком вийшла з командного центру. Капітан вперся в стіл й прийнявся міркувати про ремонт автоматичної системи, яка була зламалана на трьох нижніх поверхах від кімнати Фібі. "Відремонтувала..." - прокоментував.

   Фібі забігла до своєї кімнати. Двері автоматично зачинилися, але лише до середини.

   - Так так так, знаю знаю знаю, що тебе я також зламала. - сказала вона до дверей які власноруч намагалася опустити.

  Після певних зусиль двері з гуркотом вдарилися об підлогу. Фібі поклала планшет на стіл, зняла куртку та підійшла до панорамного вікна. 

  - Отже.. Фобос так? А твій номер... М. Не пам'ятаю, хай буде, як кажуть місцеві - Аррайя. Це я запам'ятала - з посмішкою промовила.

  Дівчина стояла перед вікном і спостерігала за арктичною планетою. Позаду планети світило лілове сонце, промені якого були ледь теплими на такій відстані. Фібі всілася на підлогу. По планеті повільно рухалися товсті хмари, які несли в собі холодний шторм. Лілове сонце зайшло за планету.

   - Системо, включи якусь спокійну мелодію.

  Автоматична система жіночим голосом відповіла: "Система на ремонті".

  - Хм... Невже він власноруч спробує її відремонтувати - роздумувала Фібі.

  Дівчина підійнялася з підлоги й підійшла до робочого столу.

 - Так, подивимося, що він там робить - сказала вмикаючи компьютер.

  Перед нею засвітилась голограмма натискаючи на яку вона спробувала увійти в автоматичну систему станції. Але, Фібі не вдалося.

  - Ой... Схоже він змінив коди, й додав ще декілька типів захисту... Хм... - дівчина нахилилася до голо-екрану - Так, цей я знаю як взламати, а ця штука... - вона натиснула кілька кнопок.

  Зі сторони дверей зарипів передавач:

  - Фібі, навіть не намагайся, або забороню твій доступ не тільки сюди, але й до суцільної мережі, принесу тобі здоровенну стопку паперових книг і поки їх не прочитаєш твій доступ не відновлю. Я попередив!

  Червоноволоса прикисула губу, усміхнулася й поглянула на голо-екран. Вона натиснула кнопку вимкнення, й синій голографічний екран потух. Розтягуючи м'язи спини вона вимовила:

  - Ну добре... Але завтра! Я спробую ще раз.

   Пройшло кілька днів....

  Щоденник: " Привіт! Це знову Фібі... сьогодні мені трохи сумно, батько від'єднав мене від всієї мережі і приніс дійсно велику стопку паперових книг. В них купа історій про всіляких командирів, героїв галактики, Великих людей Землі та купа книжок по математиці... І ще він сказав що зробить мені по всьому цьому екзамен! Агрх... Я майже плачу. Але мені лінь плакати, тож я краще розповім чим займалася. 

   Хоч доступ до мережі та автоматичної системи в  мене відсутній, але по роботі мені все залишили тож я перечитала всі ті данні і коротенько їх зараз опишу, щоб запам'ятати. Отже... Почну з команди. 

Рекс - чоловік, людина, йому двадцять два роки і він наш біолог. Буде займатися створенням їстівних рослин чи чогось подібного. Особисто я його знаю, він працював з років так.. чотирнадцяти помічником в барі десь... На центральному поверсі. Йому ця робота подобалася, я частенько там бувала, щоб послухати музику і те що говорять люди, як батько мені радив. Цікаво... Чому ж він захотів піти в найманці, може хоче скинути свій пухкенький живіт? І коли він встиг вивчитись на біолога?