Арина Ангельська

Глава 100. Тиша. Початок.

У ранковому тумані Арина знову чує в голові пульсацію — слабку. Як спогад. Як привид.

 

Вона зупиняється.

 

Дихає.

 

Розуміє.

 

 Я не героїня. Я не жертва.

Я — жива.

 І я тут, щоб лишатися собою.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше