Глава 45

Ранок після нападу на офіс WebTech Analytics не був схожим на жоден інший ранок у Києві. Поки комунальні служби змітали уламки дорогого загартованого скла з тротуарів Подолу, інформаційні стрічки всього світу вибухнули кадрами нічного бою.
Елісон спрацювала геніально. Вона не просто опублікувала відео нападу; вона структурувала його як інтерактивний звіт про злочин. Кожен нападник був ідентифікований системою розпізнавання облич, а стрілочки на екранах вели до їхніх зарплатних відомостей у структурах «Володимирського Капіталу».
— Це не просто піар, Марку, — Елісон сиділа на вцілілому столі в кабінеті, її пальці без зупину стукали по клавішах. — Це цифровий зашморг. Я розіслала цей пакет даних усім західним банкам-кореспондентам, з якими працює Олег. Вони не зможуть ігнорувати фінансування терористичної атаки на американську компанію.
Марк (Вадим) стояв біля розбитого вікна. Він дивився на поліцейські стрічки внизу. Його костюм був у пилу, на щоці виднілася подряпина від осколка, але в очах була крижана ясність.
— Він загнав себе в кут, — тихо промовив Марк. — Олег завжди думав, що сила в людях зі зброєю. Він не зрозумів, що в нашому світі сила — у неможливості приховати правду.
Тим часом у офісі «Володимирського Капіталу» панувала атмосфера похорону. Олег Васильович сидів у напівтемряві. На його столі розривався телефон — це були дзвінки від партнерів, політиків та «дахників», які ще вчора клялися у вірності. Тепер вони вимагали пояснень. Або, що частіше, — негайного розірвання зв’язків.
— Він не просто американець, — прошепотів Олег сам до себе, дивлячись на стоп-кадр із відео, де Марк Вебер без зброї нейтралізує його найкращого бійця. — Ці рухи... цей спосіб перехоплювати лікоть...
Олег підняв очі на свого начальника безпеки, який стояв, опустивши голову.
— Хто він, Артеме? Скажи мені, що ти знайшов.
— Його біографія ідеальна, шефе. Гарвард, Волл-стріт, успішні стартапи. Але... є одна дивність. Його група крові та певні медичні показники, які ми витягли через хакерів з бази клініки в Цюриху, де він проходив обстеження після аварії... — Артем завагався. — Вони на дев’яносто вісім відсотків збігаються з даними вашого сина.
Олег повільно підвівся. Стакан у його руці затремтів.
— Вадим... — це ім’я вирвалося як стогін. — Але я бачив тіло. Я бачив звіт експертизи.
— Експертизу міг підробити Іван Шевченко, — тихо додав Артем. — Якщо він живий, він міг спланувати це ще тоді.
Марк та Елісон не дали Олегу часу на роздуми. Поки той боровся з привидами минулого, вони запустили другу фазу плану.
Елісон активувала алгоритм «Ерозія». Це була серія мікро-атак на фондові ринки, де Олег тримав свої останні ліквідні активи.
— Дивись, — вона показала Марку графік. — Ми не крадемо його гроші. Ми просто створюємо навколо них інформаційний шум. Кожна його транзакція тепер позначається системою як «високоризикована». Він не може купити навіть квиток на літак, щоб банк не заблокував його картку для перевірки.
Незважаючи на успіх, напруга між Марком та Елісон досягла піку. Вони жили в офісі, оточені охороною та камерами.
— Коли це закінчиться? — запитала Елісон одного вечора, коли вони залишилися самі в напівзруйнованому лофті. — Ми повернули компанію тата. Ми знищили репутацію Олега. Чи не час просто... піти?
Марк підійшов до неї і взяв її за руки. Його пальці були гарячими.
— Він ще не віддав головне, Анна. Він не віддав правду про твою матір і про те, як він підставив мого батька. Якщо ми підемо зараз, він просто перечекає шторм і повернеться під іншим ім'ям. Як ми.
— Я не хочу бути як він, — прошепотіла вона, притискаючись до нього. — Я хочу знову бути собою.
Олег Васильович зрозумів, що його єдиний шанс — це виманити Марка на розмову один на один, де технології Елісон не зможуть допомогти.
На особистий номер Марка прийшло повідомлення:
 «Вадиме. Досить грати в американця. Я знаю, що це ти. Якщо хочеш побачити Лілію живою і почути останню волю свого справжнього батька — приходь завтра о дев’ятій вечора до нашого старого будинку в Конча-Заспі. Один. Без камер. Без Елісон. Інакше я підірву все, що залишилося від нашої родини».
Марк показав повідомлення Елісон.
— Це пастка, — відразу сказала вона. — Він уб'є тебе там.
— Ні, — Марк похитав головою. — Він занадто самолюбний для цього. Він хоче побачити, як я програю. Він хоче почути, що я — його син, перш ніж вистрілити. І це буде його останньою помилкою.