Глава 40

У залі «The Carlton Club» повітря, здавалося, загусло. Артур Ґросс — людина, що звикла керувати мільярдами одним рухом брови — вперше за десятиліття відчуває, як під його ногами розкривається прірва. Навпроти нього стояв Марк Вебер, і в його очах була не жадібність конкурента, а холодна, майже релігійна впевненість месника.

​— Ви блефуєте, Вебер, — голос Ґросса злегка здригнувся, але він намагався тримати обличчя. — Ви не можете знищити «Terra Nova» одним кліком. Це займе місяці розслідувань.

​— У звичайному світі — так, — Марк зробив крок ближче, його тінь впала на розкладені документи про поглинання. — Але у світі, де існує алгоритм Шевченка, ваші офшори прозорі, як скло. Елісон, покажи їм «архів №4».

​На планшеті Марка, який лежав на столі, почали швидко змінюватися цифри та назви підставних компаній. Ґросс побачив свої найтаємніші транзакції, датовані останньою годиною.

​— Це... неможливо, — прошепотів Петро Кравчук, відчуваючи, як піт стікає по спині. Він подивився на Марка, намагаючись вловити бодай натяк на те, хто цей чоловік насправді. Але нове обличчя Вадима було маскою, яку неможливо було зірвати.

​Марк нахилився над столом, його голос став тихим, але кожне слово було наче удар молота.

​— Слухайте уважно, Артуре. Ви зараз підпишете відмову від поглинання фірми Івана Шевченка, посилаючись на «непереборні юридичні перешкоди». Ви розірвете всі контракти з «Володимирським Капіталом». Олег Васильович отримає назад лише порожні рахунки, бо всі його активи, заведені під цю угоду, будуть заблоковані британським регулятором як підозрілі.

​— Він мене вб'є, — видавив Кравчук, дивлячись на документи. — Олег не прощає втрату таких грошей.

​— Якщо ви підпишете, — Марк подивився Кравчуку прямо в очі, — я дам вам 24 години, щоб зникнути. Якщо ні — через п'ять хвилин у ці двері зайде поліція, і ви станете першими, кого Олег видасть, щоб врятувати власну шкіру. Вибирайте: життя в бігах або життя в камері, де Олег вас дістане набагато швидше.

​Ґросс подивився на Кравчука. Він був бізнесменом і знав, коли партія програна. Продовжувати гру означало повний крах його репутації в Лондоні.

​— Дайте ручку, — сухо кинув Ґросс.

​Протягом наступних десяти хвилин у найпрестижнішому клубі Вестмінстера відбувався акт юридичного самогубства Олега. Ґросс підписав усі документи, що анулювали рейдерське поглинання. Кравчук, тремтячими руками, завірив підписи як офіційний представник «Володимирського Капіталу».

​— Тепер забирайтеся, — Марк забрав оригінали документів і планшет. — І передайте Олегу: Марк Вебер пам'ятає все, навіть те, чого він ніколи не бачив.

​Коли Марк вийшов з клубу, нічне повітря Лондона здалося йому найсолодшим у житті. Він сів у машину, де Елісон чекала його з відкритим ноутбуком. Її обличчя світилося від напруги та радості.

​— Ми зробили це? — прошепотіла вона, дивлячись на теку в його руках.

​— Ми врятували імперію твого батька, — Марк притягнув її до себе і міцно обійняв. — Олег щойно втратив не лише контроль над технологією, а й сотні мільйонів доларів, які зависли в британській системі. Це його перший справжній крах.

​Елісон закрила ноутбук. — Це перемога, Марку. Але Олег тепер знає, що хтось у Лондоні здатний його знищити. Він не зупиниться. Тепер він шукатиме не «сина», а «Марка Вебера».

​— Нехай шукає, — відповів Марк, дивлячись, як за вікном Роллс-Ройса пропливає Біг-Бен. — Тепер ми маємо ресурси, щоб перенести війну на його територію.