Глава 37

​Після стрімкого вильоту з Києва, Марк та Елісон Вебер почувалися виснаженими, але наелектризованими. Інформація від Лілії стала факелом у темряві, але вона принесла нову, більшу загрозу.

​— Олег не мститься, він грає у монополію, — сказала Елісон, її голос був напруженим, поки вона в їхньому літаку вивчала профілі Артура Ґросса. — "Володимирський Капітал" — це лише назва на вході. Справжній архітектор — цей Ґросс, європейський фінансист, що спеціалізується на ворожому поглинанні.

​Марк, який все ще відчував холодну лють після зустрічі з Лілією, розумів: вони мають справу з професіоналом, а не просто з бандитом. Олег обзавівся найкращими легальними інструментами для знищення.

​Елісон, використовуючи дані з телефону Кравчука які отримані в Цюріху та фінансові потоки, названі Лілією, створила портрет Артура Ґросса. Він був вкрай обережним, його сліди вели лише до надійних швейцарських та панамських юридичних компаній. Його лондонський фонд, "Terra Nova", був абсолютно легальним щитом.

​— Ми не можемо атакувати його фінанси, — зробила висновок Елісон. — Його юридичний захист — монолітний. Нам потрібна внутрішня інформація: точна дата, час та місце підписання угоди про поглинання фірми Івана.

​Лондон став їхнім наступним оперативним майданчиком. Це було місто, яке цінувало статус, традиції та закритість — повна протилежність агресивному Нью-Йорку.

​Марк та Елісон Вебер швидко інтегрувалися в цей світ, демонструючи вишукану стриманість та великий капітал. Вони орендували невеликий офіс у Мейфер, щоб підкреслити свою серйозність та ексклюзивність.

​Елісон запропонувала план, що базувався на їхній силі — WebTech Analytics. Вони почали публікувати "аналітичні прогнози" у спеціалізованих лондонських виданнях, що непрямо вказували на вразливість фондів, пов'язаних із Кіпром та Панамою.

​Це спрацювало. Ґросс був надто обережним, щоб ігнорувати загрозу. Він вирішив, що цю молоду, галасливу американську фірму простіше купити чи контролювати, ніж дати їй далі робити галас.

​Ґросс надіслав Марку запрошення на закритий благодійний аукціон у Сент-Джеймс — його спосіб "перевірити" потенційних конкурентів.

​На аукціоні Марк зустрів Артура Ґросса — чоловіка з бездоганним виглядом, але з холодними, прорахованими очима. Марк, який тепер віртуозно володів своїм новим образом, грав роль надмірно впевненого інвестора, який не боїться ризикувати.

​— Містер Вебер, ваш аналіз ризиків... невиправдано агресивний, — прокоментував Ґросс, ледь помітно посміхнувшись.

​— Ризик існує, лише коли ви його не бачите, містер Ґросс, — відповів Марк. — А ми бачимо його наскрізь.

​Коли Ґросс відволікся на розмову з іншим гостем, Марк швидко і майже несвідомо виконав просту, але ризиковану дію: він використав мініатюрний сканер, щоб скопіювати ключ-карту від лондонського офісу Ґросса.

​Вони не могли чекати фінального поглинання. Щоб зупинити Ґросса, вони мусили фізично проникнути в його офіс і отримати документ з датою і місцем фінальної угоди. Це був єдиний шлях.