Глава 17

Вадим і Анна залишили покинутий завод, але не через головні ворота. Вони пройшли через дірку в паркані, яку Вадим знайшов на задвірках, що вело прямо до лісу. Вони рухалися швидко, наскільки дозволяла темрява, тримаючись за руки. Повідомлення від Лілії Василівни: "Чекаю на тебе, V", висіло в повітрі, як отрута, підтверджуючи, що це не просто розслідування, а особиста гра, спланована його родиною.

​— Вона знає все про наше дитинство, — прошепотів Вадим, його голос був сповнений гніву. — "Справжній ліс" — це наш старий сімейний маєток, де ми грали в схованки. А кар'єр був біля нього. Це пастка, Анно.

​Анна, попри страх, не відпустила його руку. — Якщо це пастка, то там може бути правда. Вона не грала б на твоїх спогадах просто так.

​Вони викликали таксі, вказавши адресу, розташовану за кілька кілометрів від Західного Схилу. Дорогою Вадим обдумував план. Він знав, що Лілія Василівна не буде сама.

​— Нам потрібно діяти так, ніби ми не знаємо, що це пастка, — сказав Вадим. — Ми з'явимося там у формі, це дасть нам кілька секунд переваги. Ти залишаєшся прикриттям, Анно. Я підійду до неї, і ти повинна заблокувати їй шлях до втечі або до людей, які там можуть бути.

​— Я зроблю, — твердо відповіла Анна, її голос майже не тремтів. Срібний перстень на ланцюжку тепер висів під її курткою, підсилюючи її рішучість.

​На світанку вони прибули на Західний Схил. Місцевість була тихою, порожньою, але дуже охайною, оскільки примикала до елітної забудови. Вони залишили таксі і пішки попрямували до старого кар'єру. Це була велика, обгороджена територія, заросла чагарниками, що виглядала, наче шрам на обличчі землі.

​Вони обійшли кар'єр з тилу, використовуючи ліс як прикриття. Вадим, як досвідчений мисливець, відчув, що тут щось не так.

​— Стій, — прошепотів він, притискаючи Анну до стовбура товстої сосни. — Я чую голоси. Принаймні двоє. І вони не чекають "інспекторів".

​Вони обережно просунулися вперед. З-за великих гранітних брил, що оточували кар'єр, Вадим побачив Лілію Василівну. Вона стояла біля краю глибокого урвища. Поруч із нею стояв кремезний чоловік у чорному костюмі, який уважно оглядав околиці. Лілія тримала в руці теку і щось говорила чоловікові.

​— Це вона, — прошепотіла Анна. — Вона чекає.

​Вадим зрозумів: йому потрібно діяти швидко і створити драму.

​Він глибоко вдихнув, і, наче перемикач, змінив вираз обличчя на зухвалий, цинічний (повернувши маску, щоб не видати Анну). Він вийшов із прикриття, голосно тупаючи черевиками.

​— Ліліє Василівно! Який приємний сюрприз! Ви що, приїхали подивитися на свою майбутню ділянку? — крикнув Вадим, намагаючись відволікти увагу охоронця.

​Лілія Василівна різко обернулася. Її обличчя, на мить, було спотворене злістю і тріумфом.

​— V! Ти прийшов! Я знала, що ти не зможеш встояти, — вона посміхнулася, і її посмішка була хижою. — А хто це з тобою?

​Анна вийшла з тіні, стоячи трохи позаду і праворуч від Вадима, її обличчя було затінене. Вона виконувала свою роль.

​— Це мій помічник, — недбало кинув Вадим. — А тепер до справи. Що ти приховуєш тут, Ліліє? І де мій батько?

​— Твій батько, милий мій V, зайнятий. Він готується до великої угоди, яку ти ледь не зірвав, граючись у кохання, — Лілія зробила крок вперед. — А тут? Тут те, що ти шукав. Докази.

​Вона кинула теку до їхніх ніг. Вадим швидко нахилився. Всередині були оригінали банківських виписок, що підтверджували переведення грошей на рахунок Анни та його подальше заморожування. А також — копія таємного рахунку у швейцарському банку.

​— І що це? — запитав Вадим, піднімаючи папери.

​— Це твій компромат на батька. Це докази, що він приховав гроші Івана і підставив його. Бери їх і йди. Це твій подарунок. Відповідь на твоє розслідування. Ти заспокоїшся і відчепишся від нашої родини.

​— А правда про батька Анни? — Вадим зрозузумів пастку. Вона дає йому "компромат", але не повну правду.

​— Правда? — Лілія засміялася. — А навіщо тобі вона? Це справа минулого. Але якщо ти такий наполегливий...

​Вона кивнула охоронцеві. Чоловік, не гаючи часу, кинувся на Вадима.

​— Біжи! — крикнув Вадим, відштовхуючи Анну, що стояла поруч, і готуючись до бою.