Глава 6

Анна майже механічно йшла вулицями, не помічаючи ні холодного київського дощу, ні перехожих. Її емоції пройшли фазу болю і перейшли у стан заціпеніння. Слова Вадима – про "просту дівчину", про "рахування копійок" – застрягли у свідомості, як гострі скалки. Вона відчувала не просто образу, а глибоке, пекуче приниження. Він не просто кинув її; він підтвердив її найбільший страх: для людей його кола вона завжди буде лише бідною студенткою, яка не заслуговує на його "реальне життя".

Зайшовши до своєї кімнати в гуртожитку, Анна не проронила жодної сльози. Вона підійшла до старого, пошарпаного дзеркала і втупилася у власне відображення. Побачене було більше схоже на маску, ніж на обличчя: бліде, з жорстко стиснутими губами. "Проста? Добре." — прошепотіла вона, і в її очах спалахнув холодний, упертий вогонь. З цієї хвилини вона вирішила, що ніколи, ніколи більше не дозволить емоціям та ілюзіям відволікати її від головної мети – відплатити борг, закінчити навчання і, перш за все, дізнатися правду про батьків. Вона зібрала свої підручники, кинула їх на стіл і рішуче пішла на роботу, її крок був тепер твердим, а не зломленим.

Тим часом, Вадим сидів у своїй квартирі, стискаючи телефон. Відчуття огиди до самого себе було нестерпним, але воно змішувалося з холодним, розрахунковим гнівом. Його брехня спрацювала: Анна триматиметься подалі, і це дасть йому простір для дій.

Він отримав від Сергія нове, критично важливе повідомлення. Це була виписка з реєстру.

"Я перевірив рахунок, про який твій батько міг говорити з Дмитром. Гроші, переведені від Івана Шевченка, дійсно були на рахунку Анни, але він був заморожений і контролювався Лілією Василівною (тіткою). Вона знає все про фінансові операції. Більше того, я отримав деякі дані про її зв'язки: вона раніше працювала у фірмі, яка вела юридичний супровід великих угод, включно з угодами твого батька у той час."

Вадим підхопився. Це був не просто збіг. Лілія Василівна була не просто родичкою, що прагне грошей, вона була активним спільником, який приховував фінансові сліди. Її поява в житті Анни була питанням часу, і вона полюватиме на гроші. Вадим зрозумів, що його жорстокість була виправдана: Анна залишилася одна, але тепер його мета стала подвійною.

Він узяв телефон. Його голос у трубці був тихим, але рішучим.

— Сергію, слухай уважно. Забудь на деякий час про Дмитра. Тепер наш пріоритет — тітка Лілія. Вона – ключ до грошей і, можливо, до інформації про Івана Шевченка. Знайди мені її місце проживання і деталі її робочих переміщень. Я повинен її перехопити і змусити говорити, перш ніж вона завдасть Анні ще більшої шкоди. А також... ти маєш знайти будь-який вхід до домашнього кабінету мого батька. Я сам туди піду.

Вадим стиснув кулак. Він більше не був хлопцем, що програє парі. Він став мисливцем, який мусив розірвати сімейні зв'язки, щоб врятувати ту, яку він щойно змусив себе відштовхнути.