Глава 4

Він сидів на ліжку в своїй скромній орендованій квартирі, почуваючись так, ніби весь світ раптом накренився і ось-ось впаде. У руці він тримав телефон, на екрані якого світилося повідомлення від Сергія: "Дмитро зустрівся з твоїм батьком. Вони говорили про Анну. Наступного ранку Дмитро отримав велику суму на рахунок."

Слова, як гострі уламки скла, врізалися в свідомість Вадима. Зрада. Це слово, що раніше було лише поняттям з фільмів, тепер стало реальністю. Дмитро, його найкращий друг, людина, якій він довіряв, зрадив його. Не просто зрадив, а втягнув Анну у небезпечну гру. Вадим відчував, як усе всередині нього стискається від болю і люті. Його кулаки стиснулися так, що аж побіліли кісточки. Він був у пастці, і пастка зачинялася.

Вадим зрозумів, що його гра з "парі" була не просто безглуздою, вона була фатальною. Він піддався цинічному плану, розробленому з другом, і тепер його наслідки ставили під загрозу життя людини, яку він встиг полюбити.

Він підвівся, пройшовся по кімнаті, як поранений звір у клітці. Образ Анни, її очі, сповнені втоми і рішучості, її мрія про власну кав'ярню — усе це пронеслося перед його очима. Він знав, що тепер вона в небезпеці, і він не може дозволити, щоб з нею щось трапилося.

Вадим узяв телефон і, тремтячими руками, набрав номер Сергія. Він відчував, як його серце калатає, як божевільне. Він повинен був діяти, і діяти негайно.

— Сергію, — сказав він у слухавку, і його голос був хриплим. — Мені потрібна твоя допомога. Мені потрібен твій досвід і твої зв'язки.

Вони домовилися зустрітися вночі, у покинутому парку. Вадим прийшов туди першим і чекав. Сергій прибув за кілька хвилин. Він був високим, міцним чоловіком, з холодними, але проникливими очима.

— Ну, Вадиме, що сталося? — запитав він. — Ти виглядаєш, наче в тебе стріляли.

Вадим коротко розповів йому про свої підозри, про Анну, про зраду Дмитра. Він розповів про те, що його батько має якесь відношення до смерті батьків Анни.

— Тобі потрібно знайти правду, — відповів Сергій. — І я тобі допоможу. Але ти повинен знати, що це небезпечно. Твій батько — дуже впливова людина.

Вадим відчув полегшення. Він знав, що тепер він не сам.

— Сергію, — сказав він. — Я хочу, щоб ти почав слідкувати за Дмитром. Я хочу знати, що він робить і з ким він зустрічається. Я також хочу, щоб ти знайшов мені всю інформацію про компанію мого батька. Я хочу знати, що сталося з батьком Анни.

— Я зроблю, — відповів Сергій. — І найголовніше, ти маєш триматися подалі від Анни. Це небезпечно для неї.

Вадим стиснув кулаки. Він розумів, що Сергій має рацію, але він також розумів, що не може просто залишити Анну.

— Я знаю, — сказав він. — Але я не можу це так залишити. Я мушу знайти правду. Я мушу захистити Анну.

Сергій подивився на Вадима і зрозумів, що перед ним стоїть не безтурботний син мільйонера, а чоловік, готовий боротися за те, що для нього важливо.

— Добре, — сказав Сергій. — Тоді давай діяти.

Вадим кивнув. Він знав, що тепер його життя змінилося назавжди. І він був готовий до цього.