Розділ 4

Деякі відповіді чекають не в архівах. А вдома. 

Після розмови з Мортаном, тиша в її квартирі перестала бути безпечною. Вона більше не почувалася там мешканкою - лише гостею, якій залишили порожні стіни і кілька натяків. 

Вона ввімкнула старий ліхтар - той самий, з яким спускалась у мертві сектори. Світло було тьмяне, але живе. І під його пульсацією вона почала переглядати речі, які ніколи до того не викликали підозри:ящики з листами без підписів, пожовклі фотографії, коробки з символами, яких не знала. 

•" Ти не уяєвлєш, скільки тебе ми - знищили... "

Слова Мортана крутилися в голові. Вона шукала підтвердження - хоч якесь. Архівну відмітку, згадку, обривок файлу. Але знайшла інше. 

Під старою плитою на кухні, в зацементованому сховку, вона виявила конверт. Запечатаний чорним воском. На ньому - лише одне слово:

"Лінда".

Вона не знала жодної Лінди. Не пам'ятала. Але коли розпечатала конверт, сердце почало битися сильніше, ще до того, як очі встигли прочитати перший рядок. 

"Якщо ти читаєш це, значить усе пішло не за планом. "

"Тебе звати не Аврора. А точніше - Аврора лише з одне імен. Ти - зникла гілка. Тебе не мали повернути. Але хтось це зробив. "

"Я була не матір'ю, а спостерігачем. І я порушила кодекс, бо ти була надто... справжньою. "

Далі йшли спогади:про дівчинку, яку <<перезаписали>> після великої тиші. Про дитину, яку не зареєстрували в Архіві, бо вона вже була десь записана - але під іншим кодом. І про угоду:одну душу - за іншу. 

Аврора перечитала лист тричі. Потім сіла на підлогу, все ще тримаючи його в руках, ніби боялась, що якщо відпустить - знову забуде. 

•"Якщо я не я... то ким я була???.