Архів забутих бажань

Пролог

Архів не пам'ятає. Але він ніколи не забуває. 

Десь між третім і четвертим ярусом, серед шелесту старих папок, Аврора вперше почула шепіт. Він не був голосом. Це була тиша, яка знала її ім'я. 

Вона зупинилась. Тримаючи в руках файл без позначки-жодного коду, жодного імені, лише сірий аркуш і відбиток пальця на обгорілому краї. Внизу хтось вивів одне слово, мовби випадково, мовби останнім подихом:

"поверни".

Світло в коридорі тріснуло. Не згасло-саме тріснуло, немов скло в рамці з дитячої фотографії. Аврора інстинктивно стисла файл і озирнулась. Нікого. Тиша відступила-залишивши після себе пульсація в скронях і дивне відчуття:ніби хтось доторкнувся до її пам'яті, але не знайшов дверей.

Повернувшись на своє робоче місце, вона поклала файл осторонь. Офіційно-його не існувало. Не мало існувати. Але щось у ній не дозволяло залишити його поза увагою. 

Це було не перше бажання, яке прийшло без дозволу. Але вперше- воно прийшло до неї. 

 

А внизу, під кам'яною підлогою Архіву, в місці, яке не мало назви, 

Мортель Аваль відчув, як щось почало прокидатися. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше