11

  В четвер вийшло сонце. 
  Проте в кабінетах муніципалітету, нехай і просторих, світла бракувало. Френк дізнався, що більшість документів до 1989-го року включно, в тому числі й документи про одруження та розлучення, перемістили в новий архів.

  – Саме ці ми досі не оцифрували, тож ніяк не можемо допомогти вам. У нас навіть таблички немає якоїсь. – Розповідав йому той самий рудий чоловік, що минулого тижня порадив шукати роботи на озері. Заодно й сказав де знайти архів: – У південній бібліотеці. Там є підвал, вам покажуть. Туди все перевезли.

  Заодно Френк завітав до телекомунікаційної компанії, головний відділ [може навіть єдиний] якої знаходилось в тій самій будівлі, й нагадав їм про свою заявку на відновлення телефонного зв'язку. 

  – Вашу заявку не прийняли, – відповів чоловік у сірому костюмі. В його кабінеті погано працювало опалення й, подумав Френк, саме тому він виглядав невдоволеним. – Справа в тому, що ви не є власником будинку.

  – Мені б теж не подобалось, – пробурмотів Френк.

  – Перепрошую?

  – Я саме чекаю на папери. Минулого разу мені сказали, що копій тих листків, які я приніс, буде цілком достатньо.

  – Нічим не можемо допомогти вам.

 Вийшовши з кабінету чоловіка в сірому костюмі, котрий нічим не міг допомогти, Френк відчув приємне легке відчуття радості, що у того погано працює опалення. Він спробував швидко позбутися цієї думки, але та прилипла до нього, як мокрий папір до руки.