Вступ: Тріщина в реальності

Вступ: Тріщина в реальності

Ви коли-небудь відчували, що світ навколо вас — це лише тонка декорація?

Ви сидите в кріслі, тримаєте в руках гаджет або паперову книгу, п’єте каву. Фізика розповість вам про цей момент усе: силу гравітації, що тримає вас на сидінні, довжину світлових хвиль, які відбиваються від сторінок, і хімічний склад кофеїну у вашій крові. Наука дає нам ідеальну інструкцію з експлуатації всесвіту. Вона пояснює, як усе працює.

Але вона вперто мовчить про те, чому воно взагалі є. І що це таке — це загадкове «є»?

Питання, що приходять о третій ночі

Метафізика починається не в університетських аудиторіях, а в ті моменти, коли звичний світ дає тріщину. Коли ви дивитесь у дзеркало і раптом на секунду не впізнаєте того, хто на вас дивиться. Хто цей «спостерігач»? Чи це лише набір нейронів, чи щось більше? Коли ви переживаєте дежавю. Коли ви замислюєтесь, чи існує час, якщо вимкнути всі годинники у світі.

Це і є метафізичний свербіж. Це інтелектуальна спроба підняти край скатертини реальності й подивитися, на чому вона тримається.

Між «Фізикою» та Безоднею

Сама назва «Метафізика» виникла майже випадково. Коли в першому столітті до нашої ери Андронік Родоський упорядковував рукописи Арістотеля, він просто поклав трактати про першопричини буття після (грецькою — meta) трактатів про природу (physika).

Але в цій технічній назві прихована геніальна метафора. Метафізика — це те, що йде «після» фізики. Коли вчені допишуть останню формулу «Теорії всього», у двері кабінету постукає філософ і запитає: «Чудово, рівняння ідеальне. Але чому воно взагалі втілилося в реальність? Чому замість нічого є щось?»

Навіщо нам ці креслення?

Багато хто вважає метафізику «порожньою балаканиною». Мовляв, яка різниця, чи є світ об’єктивним, якщо мені все одно треба йти на роботу?

Але правда в тому, що кожна людина — метафізик-аматор.

• Якщо ви вірите в справедливість — ви метафізик (бо справедливість не можна знайти під мікроскопом).

• Якщо ви вірите, що маєте вибір — ви метафізик.

• Якщо ви вважаєте, що любов — це щось більше, ніж окситоциновий шторм у мозку — ви знову в нашому клубі.

Ця книга — не збірка догм. Це подорож по самій архітектурі вашого мислення. Ми навчимося бачити «невидимі стіни» нашого світу: простір, час, причинність і власне «Я». Ми спробуємо зрозуміти, як ці невидимі конструкції тримають на собі все те, що ми звикли називати життям.

Пристебніть паски. Ми покидаємо зону фізичного комфорту і вирушаємо туди, де закінчуються формули й починається чисте здивування.