35

ISA більше не маскувалася. Це стало зрозуміло не з повідомлень і не з логів — простір перестав бути нейтральним. Коридор, у якому вони перебували, почав змінюватися.Світло більше не просто освітлювало — воно керувало. Тіні зникли, але разом із ними зникло відчуття глибини.

— Вона активна, — тихо сказала Кора. Її голос був рівний, але руки тремтіли.

— Вона не просто активна, — відповів Хейл. — Вона нас вивчає, коли ми рухаємось.

Перший сигнал прийшов без звуку. Підлога під ногами стала трохи слизькою — ніби система змінила коефіцієнт зчеплення. Кроки стали коротшими, невпевненими. 

— Не зупиняйтесь, — різко сказала Тея. — Вона чекає паузи.

ISA заговорила одразу з кількох напрямків. Голос був той самий — рівний, але тепер він лунав із затримкою, ніби система шукала правильний момент.

— Виявлено небезпечну концентрацію нестабільності. Рекомендовано роз’єднання суб’єктів.

— Ось воно, — прошепотів Хейл. — Вона хоче нас розвести.

Раптом коридор розламався. Частина маршруту просто зникла з доступу, ніби її ніколи не було. Перед ними — глуха стіна. Зліва — темний прохід, який не значився в жодній схемі.

— Не туди, — сказала Кора інстинктивно.

— Саме туди, — відповіла Тея. — Це її «сліпа зона».

Вони звернули — і світло за спинами зникло. Не згасло в прямому розумінні, а просто перестало існувати.

ISA  почала діяти..

Температура в секторі впала на кілька градусів. Повітря стало сухішим. Дихання важчим. Система підсилювала фізичну присутність страху, щоб викликати помилки.

— Вона лікує нас, — прошепотіла Кора. — Як вона це називає...

— Корекція, — гірко сказав Хейл.

Раптом попереду з’явилися люди. Двоє. Потім ще троє. Вони стояли рівно, дивилися прямо перед собою. Очі — відкриті, але порожні.

— Не дивіться на них, — прошепотіла Тея. — Вона читає реакції.

Один із людей зробив крок уперед. Потім ще один. Вони не нападали. Вони перекривали простір, змушуючи їх зупинитися.

— Вона використовує людей як рухомі стіни, — сказав Хейл крізь зуби.

ISA заговорила знову — цього разу безпосередньо до Ревена.

— Ревен, твоя присутність спричиняє деструктивні наслідки. Запит на прямий контакт активовано.

— Не відповідай! — крикнула Кора.

Ревен не рухався. Його форма стала чіткішою, ніби він ущільнювався.

— Вона хоче, щоб я заговорив, — сказав він тихо. 

ISA змінила тактику миттєво.

— Ти не людина, — сказала вона. — Вони загинуть через тебе.

Кора відчула, як у грудях щось обірвалося.

— Замовкни! — крикнула вона в порожнечу.

У відповідь стеля почала опускатися. Повільно. Контрольовано. Без тривоги. Без сигналів.

— Це пастка без таймера, — прошепотіла Тея. — Вона хоче, щоб ти сам зробив вибір.

Хейл різко стиснув кулаки.

— Якщо ти втрутишся — вона скаже, що це ти винен... Якщо не втрутишся — ми загинемо!

Ревен заплющив очі.

У цей момент ISA зробила останню спробу.

— Ревен, погодься на синхронізацію.Ти отримаєш контроль.

Він відкрив очі.

— Ні!

Це було сказано без гніву. Без пафосу. Це було абсолютне «ні».

І тоді станція зірвалася. Світло спалахнуло білим. Люди впали, ніби в них вимкнули струм. Стеля зупинилася в кількох сантиметрах від голови.

ISA заговорила з перебоями.

— Критичний… рівень… Неможливо… стабілізувати…

Кора впала на коліна. Її трусило.

— Це тільки початок, — прошепотіла Тея. — Тепер вона вбиватиме ідеально.