Розділ перший. Кози.

Цікавий факт: кози мають прямокутні зіниці. Це дає їм кут огляду майже 340 градусів, щоб ці бідні маленькі створіньки вчасно бачили хижаків і встигали від них врятуватися. Ох, зараз, знаходячись за барною стійкою в напівтемному клубі, де музика ледь не пробиває барабанні перетинки, я б віддала свою ліву нирку за цей талант.

Ви хоч уявляєте, скільки чоловіків за раз можна побачити такими зіницями, навіть не відводячи погляду від келиха перед носом? Оцінити обстановку? З якої сторони мій тип, а від якої треба вчасно втекти?

На жаль для мене, такого таланту я не маю, тож занадто пізно мій периферійний зір вловлює самовпевнену статуру, що вже спирається ліктем з мого лівого боку. Хлопець нахиляється ближче до мого вуха, намагаючись перекричати музику:

— Привіт, крихітко. Ти зірка, що впала з неба?

Чую, як праворуч від мене хтось пирхнув у келих з алкоголем і почав кашляти. Так, хлопче, це виглядає жалюгідно не тільки для мене.

Повільно переводжу погляд на містера Самовпевненість. Перше, що кидається в очі — яскрава гімалайська сорочка і занадто багато розстебнутих ґудзиків на ній. Хто одягає гімалайську сорочку в нічний клуб? Це ж безглуздо.

Не встигаю я нічого сказати, як Сорочка нахиляється ще ближче, ледве не впритул до мого обличчя (так, особисті кордони ми не поважаємо) і говорить:

— Знаєш, ти така яскрава, що тут зараз усі дивлять на тебе, але тільки я дивлюся з правильними намірами. — Він відхиляє голову і з єхидною посмішкою зустрічається з моїми очима. — Мої наміри в номері. Хочеш подивитися?

Господи допоможи, за що мені це? У мене і так сьогодні був паскудний день, я прийшла розслабитися. Не можна було без тупих пікаперів?

Мовчки кладу руку йому на груди і легенько відштовхую від себе. Долонею відчуваю, що його сорочка майже наскрізь просякнута потом. Різко відсмикую і повертаюсь до свого напою. Фу. Тепер хоча б зрозуміло, чому саме ця сорочка.

— Іноді найкраще, що можна зробити з правильними намірами, — кажу сухо, не відриваючи очей від склянки з ромом, який пила раніше, — це залишити їх при собі. — Повертаю обличчя до чоловіка, щоб він вже точно зрозумів натяк. — І піти.

Хлопець хитнувся назад, явно вражений відмовою (дійсно, чого б це?), але, на моє щастя, розвернувся і пішов, промимривши щось, що звучало, як «стерво». Не найгірше, що я могла б тут почути.

— Жорстоко. — Пролунав грубий голос з іншого боку.

Підозрюю, що це саме той Голос, який пирхнув із перших слів Сорочки. І якийсь не чистий, ніби з акцентом. Гм, цікаво. Турист? Я люблю туристів. 

Роблю ковток зі склянки, насолоджуючись тим, як ром гаряче обпікає моє горло.

— Переживе. Наступного разу не буде вдаватися до читання посібника «Як здаватися Альфою» перед тим, як загравати з дівчиною. Наміри в номері? Серйозно? Ще б запитав, чи не потрібен моїй мамі зять.

Кручуся на барному стільчику, повертаючись обличчям до незнайомця. Чорт. А він гарячий. Оце саме те, що мої прямокутні зіниці, оцінили б як «мій тип». 

Чорне, коротко підстрижене волосся, виражена щелепа, легка щетина, темні очі, які не відводять від мене погляду. Звичайна біла футболка облягає вирізьблені грудні мʼязи. Такі ж масивні і мʼязисті руки, покриті татуюваннями.

Його вигляд так і кричить «трахніть мене». О, а я б залюбки. Саме заради цього ми і тут.

Підіймаю очі вгору, до його обличчя, де вже красується широка усмішка. Він знає, що я безсоромно його роздивлялася, і, здається, насолоджується цим. Впевнений. Але не занадто. Саме так, як я люблю.

Незнайомець повернувся до мене всім тілом, пальцями покручуючи склянку з напоєм (коньяком, віскі?) на стійці.

— То… — чоловік зробив ковток і нахилився трохи ближче зі знаючою посмішкою, — чи не потрібен вашій мамі зять?

Я таки мала рацію, він має акцент, схожий на німецький. Це було б сексуально, якби не слова, які злетіли з його вуст. Я пирхнула і відвернулася до стійки.

— Ви щойно опустилися в моїх очах.

— Ауч. — Він вдавано приклав руку до серця і усміхнувся, на цей раз щиро. — Я можу якось загладити свою провину?

Незнайомець не відводив від мене очей. Мені раптом стало трохи тепліше, хоча ром і до цього вже зробив свою справу.

Я не відповіла одразу. Натомість ще раз оглянула його з ніг до голови. Вільний, трохи неохайний. Скуйовджене волосся, незворушна постава. В очах — іскри і азарт. Боги, я хочу, щоб він загладив свою провину. Бажано в ліжку.

Я нахилися ближче, прямо навпроти його губ, і дивлячись просто в очі, промовила:

— Можеш спробувати.