Архітектори. Книга перша. 106-й каземат
Пролог
— Запізнився.
Чоловік у сірому плащі навіть не озирнувся. Він стояв на краю насипу й дивився на форт, що ледь проглядав крізь ранковий туман.
— На три хвилини, — відповів другий.
— Для тебе це багато.
Мовчанка. З траси Київ—Чоп долинув шум вантажівки.
Перший дістав із кишені складений аркуш — старий, пожовклий, із синіми креслярськими лініями. Другий навіть не взяв його до рук.
— Ти все ще їх ремонтуєш?
— А ти все ще хочеш їх ламати?
Вітер перегорнув край креслення. Другий усміхнувся.
— Вони давно пережили свій час.
— Саме тому ще стоять.
Знову мовчанка.
— Довго ще?
— Не знаю.
— Брешеш.
Перший мовчав. Другий подивився на форт.
— Цього разу не встигнете.
— Можливо.
— Ти навіть не заперечуєш.
— Я давно перестав сперечатися з людьми, які вже зробили свій вибір.
Другий кивнув.
— Побачимося всередині.
Він розвернувся й пішов до машини. Перший залишився стояти. Коли автомобіль зник за поворотом, він дуже обережно склав креслення назад, подивився на форт і тихо сказав:
— Тільки б не він.
#223 в Містика/Жахи
#1760 в Фентезі
#75 в Темне фентезі
Відредаговано: 14.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
