Глава 57

Розділ 57: Театр абсурду та три подушки
Секретна операція чоловічого союзу почалася з витонченістю стада розлючених грифонів. Маєток Торнів, який і так здригався від аркадійських пахощів, тепер наповнився тупотом інквізиторських чобіт та сухим шелестом папок Канцелярії.
Каспіан Веларіс особисто очолив «планову перевірку» стайні, вимагаючи сертифікати відповідності на кожен мішок вівса та перевіряючи дозвіл на перебування у кожного конюха-аркадійця до третього коліна. Еліас Вейн тим часом ініціював «терміновий аудит магічних контурів» саме в тому крилі, де розташувався Адан Торін, розставивши там стільки детективів, що бідні аркадійці боялися навіть голосно зітхнути, аби не активувати тривогу.
Мірея та Ема затиснули «стратегів» у вузькому коридорі біля бібліотеки.
— Веларіс, — Мірея перегородила шлях Каспіану, вперши руки в боки. Її очі небезпечно іскрили. — Відколи це Свята Інквізиція цікавиться раціоном коней? Ти шукаєш там приховану єресь чи просто виконуєш чиєсь безглузде замовлення на виживання гостей?
— Це... стандартна процедура забезпечення безпеки високих чинів, — відчеканив Каспіан, намагаючись не дивитися їй в очі, але кінчики його вух зрадницьки почервоніли.
Поруч Ема спокійно, але з нищівним презирством розглядала Еліаса, який тримав стос паперів про «аудит».
— Маркізе, — її голос був схожий на дзвін кришталю на морозі. — Ваша «державна велич» зараз пахне звичайними ревнощами провінційного кавалера. Ви виставляєте Гліф на посміховисько. Якщо ви сподівалися, що Адан Торін не помітить вашого тиску, то ви недооцінюєте його інтелект так само, як зараз переоцінюєте свій.
Еліас намагався щось заперечити, посилаючись на «інтереси Корони», але під поглядом Еми його впевненість танула швидше, ніж лід у горні Ферруму. Дівчата розвернулися й пішли, залишивши чоловіків у глибокому, принизливому мовчанні.
***
Наступного ранку Каспіан з’явився на порозі кімнати Міреї. У руках він тримав букет польових квітів, які виглядали дещо... підсмаженими. Очевидно, він так нервував, що його власна іскра інквізитора злегка обвуглила пелюстки.
— Міро, — він відкинув офіційний тон, і в його голосі почувся справжній відчай. — Послухай. Це не просто чиїсь забаганки. Адан Торін — намісник Аркадії. Він не приїхав сюди по квоти на мед. Якщо він залишиться ще на місяць, він переконає Раду, що Айкана — ключ до процвітання Флоранса. Він забере її. Назавжди. Ти справді хочеш, щоб вона поїхала в Аркадію і стала там просто красивою прикрасою на троні?
Мірея завмерла. Аргумент про втрату подруги влучив прямо в ціль, боляче кольнувши під серцем. Вона подивилася на обвуглені квіти, а потім на виснажене обличчя Каспіана.
— Я не хочу її втрачати, Касе, — тихо відповіла вона, і її вогонь на мить згас. — Але я ще менше хочу, щоб ви вирішували за неї. Ая — не трофей і не рідкісний артефакт, який треба ховати під замок у сховищах Гліфу. Вона має право сама обрати свій шлях. Навіть якщо цей шлях веде геть від нас. Ваші інтриги роблять її полонянкою, а не захищеною леді.
***
Тим часом у робочому кабінеті Ема де Валуа демонструвала Еліасу, що таке справжній «холодний професіоналізм». Він прийшов із документами про співпрацю, сподіваючись, що спільна робота розтопить кригу після їхньої сварки.
Його зустріла «Леді-Автомат».
— Пункт четвертий вашого запиту містить логічну помилку в розрахунках логістики, маркізе, — Ема навіть не підняла голови від пергаменту. — Виправте і надішліть через кур’єра.
— Емо, припини це, — Еліас не витримав і ляснув долонею по столу. — Ти розмовляєш зі мною як із доповідачем третього рангу! Я намагаюся врятувати ситуацію...
— Ви намагаєтеся маніпулювати ситуацією, — вона спокійно поправила окуляри, і її погляд був абсолютно прозорим. — Ваш емоційний стан, ревнощі до аркадійського намісника та невміння справлятися з конкуренцією не входять до переліку моїх консультаційних послуг за контрактом. Повернімося до звіту, або я завершую аудієнцію.
Еліас заричав від безсилої люті. Його бісив цей спокій, ця невидима стіна, яку він сам же допоміг їй збудувати. Він вийшов, ледь не вибивши двері, залишивши в кімнаті запах озону та почуття повної поразки.
***
Увечері дівчата зібралися в кімнаті Айкани. Мірея та Ема, емоційно виснажені після сутичок із чоловіками, навперебій розповідали про «велику змову» принца та інквізиції, а також про наполегливі залицяння Адана, який уже почав обіцяти Айкані цілі гаї Флоранса.
Айкана спокійно відклала меч, який чистила протягом усієї їхньої розповіді. Вона підняла очі — чисті, відчужені й спокійні.
— Ви дарма витрачаєте сили на спори, — її голос звучав як чиста сталь. — Адан Торін — чудова людина і винятковий воїн. Його пропозиції гідні, але моє серце мовчить. Він — не моя доля, і Аркадія — більше не мій дім. Подивіться в календар: за правилами дипломатичного етикету Гліфу їхній візит має тривати рівно тридцять два дні. Термін закінчується через вісім днів. Вони поїдуть самі. Адан знає правила, принц Алістер — теж.
Дівчата переглянулися в приголомшеній тиші. Вся ця буря, всі ці карети зі зламаними колесами (які Теріан уже почав «готувати»), всі ці перевірки вівса — все було в склянці води. Принц Алістер занадто сильно нервував, щоб просто подивитися в календар.
Теріан, який весь цей час сидів у глибокому кріслі з келихом вина, спостерігаючи за цією сценою як за виставою, нарешті не витримав і голосно розсміявся.
— Знаєте, леді... — він витер сльози від сміху. — Я почуваюся як у VIP-ложі королівського театру. Такої драми, ревнощів і абсолютно безглуздих планів я не бачив навіть у найкращих п’єсах Гліфу. Наш принц біситься, інквізитор виправдовується за палені квіти, маркіз вибиває двері... а ви просто прекрасні у своєму гніві. Особливо ти, Емо, з «пунктом четвертим».
Дівчата повільно повернули голови в його бік. Їхні погляди зустрілися. Мірея першою схопила м’яку шовкову подушку. Ема потягнулася за другою. Айкана, ледь помітно всміхнувшись, взяла третю.
— Знаєш, Теріане, — солодко промовила Мірея. — У VIP-ложах зазвичай дорого платять за квитки.
— О ні... — встиг прошепотіти артефактор.
Наступної секунди Теріан зник під градом м’яких ударів. Сміх заповнив кімнату, розганяючи залишки напруги. Делегація поїде через вісім днів сама. Принц нарешті зможе видихнути. А дівчата... дівчата залишалися разом, і ніяка Аркадія не мала над цим влади.